Едмон Ростан - Сірано де Бержерак

(Обіймає її і цілує.)

Сірано

Ох! У серці біль який! Бенкет кохання там почався золотий, – А я, мов Лазар той, недоїдки збираю! А втім, без мене він не трапив би до раю, І на устах його вона мої слова Цілує!

Звуки лютень.

Грають знов! Музика ж не нова – Той тне веселої, сумної – той хлопчина… Напевне, знов вони віщують капуцина!

(Робить вигляд, ніби прибіг здалека, і голосно гукає.)

Роксано!

Роксана

Що таке?

Сірано

Нічого… Я прийшов…

Крістіан

(дуже здивований)

А, друг мій Сірано! Ну, що таке там знов?

Роксана

Привіт, кузене мій!

Сірано

Привіт, моя кузино!

Роксана

Я схожу!

Вона зникає в домі. В глибині з’являється капуцин.

Крістіан

(помітивши капуцина)

Знову він!

(Іде за Роксаною.)

СЦЕНА XI

Сірано, Крістіан, Роксана, капуцин, Рагно.

Капуцин

Пробачте на хвилину – Мадлена тут Робен!

Сірано

Сказали ви Ролен!

Капуцин

Та ні! Не л, а б! Кажу ж я вам: Робен!

Роксана

(з’являється на порозі свого дому, за нею Крістіан і Рагно з ліхтарем)

Ну, що тут?

Капуцин

Лист.

Крістіан

Еге!

Капуцин

(до Роксани)

Про діло йдеться боже. Вельможний пан…

Роксана

(до Крістіана)

Де Гіш!

Крістіан

Як сміє він? Як може?

Роксана

О, більш не смітиме!