Жозе Сарамаго - Євангелія від Ісуса Христа

підозрює, що зробив це тільки для того, аби руки в нього були зайняті. Першим його помічає Яків, він підіймає руку, а тоді щось швидко каже матері, й Марія дивиться в той бік, куди він показує, тепер усі прискорюють ходу, тому Ісус відчуває, що й він повинен пройти свій клапоть дороги, але з ягням на руках він не може бігти, ми так довго пояснюємо цю обставину, що може здатися, ми не хочемо, щоб вони зустрілися, але це не так, материнська, братська й синівська любов мала б дати їм крила, але ж справа не тільки в любові, у них є також причини бути стриманими, ми знаємо, як вони розлучилися, і не знаємо, до яких наслідків призвела така довга розлука й цілковита відсутність новин. Та коли люди йдуть назустріч одне одному, вони зрештою зустрічаються, й ось вони вже стоять віч-на-віч, і Ісус каже: Благослови, мамо, а мати відповідає: Нехай Бог тебе благословить, сину. Вони обнялися, потім настала черга обійматися братам, Лізія обняла Ісуса останньою, проте ніхто, як ми й передбачали, не знав, щó треба говорити в таких випадках, ані Марія не збиралася вигукнути: Яка несподіванка! — ані Ісус у тому ж таки тоні: Я не думав, що тебе зустріну, з якої причини ти прийшла до міста? — ягня у нього і ягня в них усе пояснювали, було свято Пасхи Господньої, а різниця між двома ягнятами була тільки в тому, що одне мало померти, а другого смерть уже обминула. Ти жодного разу не повідомив про себе, сказала нарешті Марія, й у цю мить сльози нарешті закапали з її очей, адже перед нею був її первісток, такий високий, уже з обличчям дорослого чоловіка, з ріденькою щетиною на підборідді й обвітреною шкірою людини, що живе просто неба — під сонцем, на вітрі й серед пісків пустелі. Не плач, мамо, я маю роботу, тепер я пастух. Ти пастух? Так. А я думала, ти займешся ремеслом, якого навчив тебе батько. Обставини склалися так, що я став пастухом. Коли повернешся додому? Не знаю, коли-небудь повернуся. Принаймні ходімо разом до Храму. Я не йду до Храму, мамо. Чому не йдеш, адже в тебе і ягня напоготові. Це ягня не для Храму. Воно має якусь ваду? У нього нема ніякої вади, але воно помре, коли надійде його природний час. Я тебе не розумію. І не треба мене розуміти, я врятував це ягня від смерті, щоб і мене хтось колись урятував. Отже, ти не підеш зі своєю родиною. Я вже йшов не у Храм, а з Храму. І куди ж ти йдеш? Туди, де я тепер працюю, до отари. А де твоя отара? Тепер вона в долині Аялонській. А де вона, ця долина Аялонська? З протилежного боку. З протилежного боку від чого? Від Віфлеєма. Марія відступила на крок і зблідла, стало видно, як вона постаріла, хоч їй було тільки тридцять років. Чому ти згадав про Віфлеєм? — запитала вона. Бо там я зустрів того пастуха, на якого тепер працюю. А хто він такий? — і перш ніж син устиг відповісти їй на це запитання, вона сказала, звертаючись до інших. Ідіть і зачекайте мене біля брами, потім схопила Ісуса за руку й потягла його на узбіччя дороги. Хто він? — знову запитала вона. Не знаю, відповів Ісус. Ти знаєш, як його звуть? Якщо він і має ім’я, то він мені його не сказав, я називаю його Пастирем і більш ніяк. Який він? Дуже великий. Де ти його зустрів? У печері, в якій народився. А хто тобі її показав? Рабиня на ім’я Саломея, що допомогла мені з’явитися на світ. А він? Що — він? Що він тобі сказав? Нічого такого, чого б ти не знала. Марія впала на землю, так ніби чиясь могутня рука збила її з ніг. Той чоловік — Диявол. А звідки ти знаєш? — запитав Ісус. Коли я вперше його побачила, він сказав мені, що він янгол, і звелів нікому не казати про це. А коли ти його вперше побачила? У той день, коли твій батько довідався, що я вагітна тобою, він прийшов до нас у подобі жебрака і назвався янголом. А ще ти коли-небудь зустрічала його? Я бачила його на дорозі, коли ми з твоїм батьком ішли до Віфлеєма, щоб відбути перепис, потім у печері, де ти народився, й бачила його в ту ніч, коли ти пішов із дому, він тоді увійшов на подвір’я, я думала, то ти, але то був він, підійшов до самих дверей і вирвав із корінням дерево, яке там стояло, ти ж, либонь, пам’ятаєш, дерево, що виросло на тому місці, де ми закопали чашку з тією землею, що світилася. Яку чашку, з якою землею? Я тобі ніколи про це не розповідала, жебрак тоді повернув мені чашку, з якої поїв, і насипав туди землі, що світилася, а тоді пішов геть. Лише янгол міг зробити так, щоб земля світилася. Спочатку я повірила в те, що він янгол, але ж і Диявол багато чого вміє. Ісус сів поруч із матір’ю і поставив ягня на ноги. Я й сам давно зрозумів, що дуже важко відрізнити янгола від демона, коли вони творять якісь чудеса, — сказав він. Залишайся з нами, не повертайся до того чоловіка, послухайся матері. Я пообіцяв йому повернутися й мушу дотримати свого слова. Дияволу можна щось пообіцяти тільки для того, щоб обманути його. Той чоловік, що не є людиною, я вже це знаю, той янгол або демон супроводжує мене від мого народження, і я хочу знати, навіщо це йому треба. Ісусе, сину, ходи до Храму разом з матір’ю та своїми братами, віддай це ягня на вівтар, бо такий твій обов’язок і така його доля, й попроси Господа, щоб він звільнив тебе від поганих думок, якими ти одержимий. Це ягня помре тоді, коли настане його час. Його час померти — сьогодні. Мамо, для дітей, яких народила ти, теж настане час померти, але ж ти не хочеш, щоб вони померли завчасно. Існує різниця між ягнятами і дітьми людей. Коли Господь наказав Авраамові, щоб той убив свого сина Ісаака, про цю різницю ніхто не знав. Я проста жінка й не знаю, як тобі відповісти, але прошу тебе облишити ці погані думки. Думки, мамо, є такими, які вони є, вони приходять і відходять, як ото ковзають по землі тіні від