Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

Охололі частини панцира забрали геологи на тестування хімічного складу. Потім на сцену знову виступив Шерд, озброєний цього разу ручним лазером змінної потужності.

— Лізти всередину, не знаючи анатомії? Теде, рентгенодіагностичний апарат теж на зорельоті? — не приховуючи сарказму, поцікавився Норд.

Біолог хитро посміхнувся:

— Він зламався.

— Мене ця зоряна експедиція вражає бездіяльністю, безвідповідальністю, байдужістю. Теде, я вам заздрю, бо ви ще досі живі. Але це скороминуче. Спостерігаючи, як по-варварському ви досліджуєте чужу істоту, я спрогнозую чимало прикрих нюансів. Ви поняття не маєте, куди лізете!

— Я нічого не боюся! — відгукнувся Шерд, вмикаючи апарат. Тонкий сліпучий промінь розпанахав задню частину тіла псевдоброна. Всередині луснуло, огидно чвакнуло. Хороброго лікаря з голови до ніг заляпала жовтувата смердюча рідина.

— Перша жертва цікавості отримала чудову порцію лайна, — Норд ще раз докірливо похитав головою й подався в лабораторію. Рейтинг вагомості людського життя в голові картографа опускався дедалі нижче. Сенс захищати землян, коли вони не турбуються про себе.

Південне крило бази займали біологи. Лабораторії, стерилізаційні, кімнати відпочинку, їдальні, душові, препараторські… Райське життя для десятка спеціалістів, котрі байдикували, спали, їли та зрідка на пару з хіміками перевіряли місцеві продукти на отруйність. А ще величезні склади, забиті зразками флори й фауни. Неоціненна колекція інопланетного життя навряд чи стане потрібна суспільству Землі. Звичайна екзотика. Прийшли відвідувачі, подивилися один раз, та й забули. Те, що колись багатющою уявою фантастів вимальовувалося блідими контурами, тепер, наповнене реальними речами, видавалося буденним.

— Тупе дегенеративне суспільство, котре скочується з високих щаблів еволюції до первісного зубожіння, — Норд Зейн розізлився й не проти встругнути екстремальну провокацію, аби прочистити людям мізки від нашарувань шлаку.

Першою жертвою стала Ната Лі, справжній клондайк для психологічних експериментів, демагогічних вивертів і витончених знущань.

— Як гадаєш, в клона є душа, чи я просто зомбі? — картограф перекрив собою вихід, і біологиня опинилася в скруті. Норд очікував грубощів на свою адресу, але натомість побачив розгублене дівчисько, не готове до серйозного опору.

— Перш ніж презирливо кривитися, спробуй поворушити мізками й здогадатися для чого я тут. Якщо вони в тебе є, — жорстко сказав Норд, звільняючи вихід.

Андроїд Шерда притяг жмуток зелено-синіх судин, фрагменти органів, зрізи скелета, морду, м’язову тканину й цілу купу щільних кульок, обплетених сріблястими нитками.

Тед Бронскі готував аналізатор.

Норд Зейн був поганої думки про біологів, а вони заздалегідь просканували тіло псевдоброна ультразвуковим приладом, і тепер на зображенні різними кольорами були позначені окремі ділянки тварини.

До лабораторії саме вчасно завітали Трол і Мей. Кращої нагоди схилити командора на свій бік годі чекати. Норд встиг сказати лише кілька слів, проте Вегер заперечливим жестом спинив картографа:

— Друже, пізніше обов’язково поговоримо. Давай спочатку розберемося з псевдоброном… Я теж радий тебе бачити, — останні слова мали підтекст «не дуже». Мей це вловила. Скоса зиркнула на чоловіків, але з порадою утрималася.

Помічниця Ната Лі, забронювавшись в костюм повного біологічного захисту, обережно брала з посудини органи та перекладала в прозорі контейнери, закріплені в гніздах.

Тед Бронскі зручно вмостився перед об’ємним монітором і віддавав останні команди:

— Нато, рідину перелий в окрему посудину… Та не сахайся, не вкусить, — підбадьорював зблідлу біологиню шеф. Сам би спробував бовтатися в ядучій жижі, від дії якої починали плавитися стійкі до агресивних середовищ рукавиці.

Трол Вегер підпер спиною титанову шафу, нетерпляче позираючи на приготування вчених.

Мей бавилася фіолетовим камінцем-прикрасою на шиї, тихо розмовляючи з кимось через кліпсу зв’язку.

Норд нудьгував, чекав на пояснення, а в голові зріла тактика боротьби з псевдобронами.

Пів години проповзло в тоскному мовчанні під акомпанемент дзижчання моторчиків, булькання хімреактивів, скрипіння пилки й писку спектрографа. В цей квартет механоїдних звуків органічно впліталися бурмотіння Теда й сопіння Нати Лі, котра сьогодні виконувала функції андроїда. Дівчина з боязкою огидою нашинкувала частини органів і відправила до клітинного порівнювача.

— Поки досить, — нарешті простогнав Бронскі, відкидаючись на спинку крісла. Зображення тварини на моніторі чітко розділилося на три окремих сегменти. — Поговоримо про анатомію, — урочисто продовжив Тед.

— Тільки коротко, — попередив Трол. Він мріяв приєднатися до розвідників, а ще Норд в черзі.

— Перед нами унікальне поєднання живої істоти й машини. Гібрид стовідсотковий, склеєний з трьох діаметрально протилежних частин, здатний функціонувати виключно на електричній енергії. Система життєзабезпечення повністю замкнута. Внутрішня батарея заряджається від будь-якого джерела електромагнітного поля… Повільно, правда. Ми теж використовуємо подібну технологію. Ця універсальна самодостатня механічно-біологічна істота пристосована виживати в найекстремальніших умовах. Їй байдужі вода, повітря… Звідки псевдоброни взялися на Оффі? Хтозна, але вони не місцеві, і навіть не з околиць Сонячної системи.