Марина Сніжна - Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна

Я остаточно заплуталася, і голова вже йшла обертом.

– У тебе буде час все добре обміркувати, – м’яко сказав Ербін і піднявся.

Я напружилася, коли він підійшов, узяв мою руку і стиснув у своїй.

– Вибір є завжди, Тею, – не зводячи з мене пильного погляду, сказав він.

Ага, той ще вибір! Цілих три варіанти один від одного гірший! Перший – залишитися з Чорним Лордом та дозволити йому протягом двохсот років робити зі мною все, що захоче. Другий – прийняти заступництво суперниці, яка мене ненавидить, і терпіти її знущання. Третій – все ж таки ризикнути і вирушити у свій світ, щоб там загинути від рук своїх же родичів чи винищувачів нечисті, про існування яких я раніше навіть не підозрювала.

– Ти надто все драматизуєш, Тею, – губів Ербіна торкнулася посмішка. – І даремно вважаєш, що другий варіант настільки вже кепський. Можу пообіцяти, що захищатиму тебе від Гілери, якщо це буде потрібно.

По спині пробіг неприємний холодок. А йому це навіщо взагалі? Не хотілося вірити тій думці, що раптом виникла в голові. Тільки ще одного стародавнього могутнього шанувальника мені не вистачало! Я поспішно начепила бар’єр, сподіваючись, що Ербін не встиг прочитати останню думку.

Він потягнув мене до себе, змушуючи підвестися з крісла, і підняв моє підборіддя. У такій близькості від нього стало ще більш моторошно. Від нього відчувалася така міць та сила, що я поруч з ним здавалася зовсім нікчемною. Навіть поряд з Атієм не було так незатишно.

– Мені шкода, що ти мене боїшся, – він похитав головою і відпустив. Навіть відступив на крок, даючи можливість дихати вільніше.

– Я просто не розумію, – наважилася сказати я. – Чому ви хочете мені допомогти?

– А якщо я скажу тобі, що мені просто стало цікаво, чому Володар виділив тебе з-поміж інших, – в очах Ербіна промайнув сталевий блиск. – Він уже кілька століть не створював нових Господарів. І наскільки я знаю, не збирався й надалі. То чому для тебе зробив виняток, Тею? Знаєш, коли живеш стільки, скільки я, вже мало що здатне по-справжньому зацікавити. І коли подібне відбувається, не хочеться втрачати це так легко.

– Отже, вам цікаво мене вивчати?

Не скажу, що ця думка приємна. Але, принаймні, це краще, ніж якби він зізнався, що має до мене інтерес іншого роду.

– Можна сказати й так, – наставник знову посміхнувся. – А тепер іди, дівчинко. Тобі є над чим поміркувати. І, сподіваюся, ти зробиш правильний вибір.

Я теж хотіла б на це сподіватися! Вголос нічого відповідати не стала і поспішила залишити кабінет Ербіна. У голові панувало повне сум’яття. І все-таки поки що запропонований наставником вихід здавався найбільш прийнятним. А якщо й справді залишитися в Кривавому Притулку? Принаймні, тут ніхто не стане накидатися і зазіхати на моє бідне дівоче тільце. І навіть є той, від кого я була б тільки рада такому зазіханню.

Хмикнувши і вразившись власним сороміцьким думкам, я вирішила, що поки у мене є час добре все обміркувати. Заодно і придивлюся краще до місця, що, можливо, на найближчі два сторіччя стане моєю домівкою. Та й до того, хто несподівано запропонував заступництво, варто також краще придивитися…

А зараз головне те, що безумовно мене тішило. Атій не вважається моїм Господарем! Отже, я маю повне право послати його і Міль під три чорти.

Хоча… Я скривилася, усвідомивши, що поки що цього краще не робити. Щоб відмовитися від заступництва Чорного Лорда, мені доведеться прийняти інше. А на це я теж поки не готова.

Що ж, Молю, доведеться тебе ще трохи потерпіти! Але потім я винагороджу себе за все виглядом твоєї фізіономії, коли ти дізнаєшся, що я тебе обскакала! Що я не залежний вампір, а Господар. Зовсім дитяча реакція, і я сама це усвідомлювала. Але мене справді приємно зігрівала думка, що хоч чимось дістану нахабного білявого телепня.

Піднявшись у свою кімнату, я навстіж відчинила вікно і розправила плечі, підставляючи обличчя теплим променям незвичного блакитного сонця. Поступово на серці ставало легше. Міцніла впевненість, що я все зможу і подолаю. Знайду рішення, що виявиться найкращим. І зможу перемогти у цій боротьбі, яка ще вранці здавалася майже безнадійною.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ КНИГИ

ВІД АВТОРА: сподіваюся, вам сподобалася історія пригод Теї. Якщо так, не забудьте дати про це знати лайками та коментарями. Щоб не пропустити початок викладки моїх новинок та інформацію про знижки, підписуйтесь на мою авторську сторінку.

Кінець

З цією книгою читають Любовне фентезі 394831 Сіра кішечка Темного володаря Аманді Хоуп 336303 Любовне фентезі 395239 Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора Ольга Обська 1207489 Фентезі 411281 Весільний вінець Олеся Лис 640195 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно