Ангеліна Кріхелі - Не в красі щастя, Ангеліна Кріхелі

Охоронець кивнув, квапливо виконуючи доручення.

Піднявшись до себе в кабінет, Максим з гіркою усмішкою пройшов повз столик, на якому Аліна щодня заварювала йому чай.

Навряд чи вона захоче продовжувати співпрацю навіть коли йому вдасться звільнити її. Слово "якщо" навіть не допускав подумки.

Досить швидко вдалося знайти телефони сімейного юриста та нотаріуса. Їхніми послугами користувалися не так часто. До моменту, коли він швидко змалював їм ситуацію і заручився їхньою підтримкою, до кабінету зайшов Роман.

Нахмурившись, мовчки кивнув і пройшов до столу.

- Там всюди глушилки, - слідчий одразу перейшов до справи, - але є локація, де сигнал пропадає. Якесь дороге селище золотих діток століття, - посміхнувся він. - Мої хлопці вже шарудять територією. Та й його охоронець уже вийшов на зв'язок і готовий співпрацювати зі слідством.

Максим кивнув, прийнявши інформацію до відома.

- Скажи мені... Ти, правда, готовий заради Аліни віддати все це? - Він обвів поглядом кабінет передбачуваного суперника.

- Ти навіть не уявляєш розмаху всього цього, - добродушно посміхнувся Максим. - Ромо... Я б віддав йому все на світі, щоб вона вижила, - він прямо й відкрито глянув у вічі чоловікові навпроти. - Тому що я... кохаю її. Нікого ніколи так не любив. Але я розумію, що тобі не суперник. Тому що не потрібний їй.

Роман ледь помітно видихнув із полегшенням.

– Але я розумію, що її це не врятує. Тому комплекту документів буде два.

Слідчий здивовано глянув на співрозмовника.

- В одному все майно та рахунки перейдуть у власність Дмитра. По другому, справжньому комплекту документів я все передам Аліні. Якщо ти не будеш проти, звичайно...

- Я не маю права вирішувати за неї, - напружено подавшись вперед, вимовив Роман.

- Це моя подяка їй за повернення мені мрії. Маму я зможу утримувати. Трохи раніше переклав на її ім'я частину бізнесу, дізнавшись, що компанію намагаються забрати. Сам займуся музикою, як і мріяв. Бізнес – це не моє. Та й це данина її дідові.

- Про що ти? - здригнувся слідчий.

- Він був великою людиною. Я розповім тобі, якщо хочеш...

Година спільного очікування нотаріуса пролетіла, як одна мить, за захоплюючим оповіданням Максима, що ділився історією геніального діда, чия доля виявилася тісно пов'язана, як з'ясувалося, з дідусями Дмитра та Аліни.

Роман мимоволі відчув себе зайвим у цій історії і вперше замислився. Що, як доля не просто так розвела їх в університеті і зараз він лише заважає чужому щастю? Адже її доля з Максимом так тісно пов'язані, що навмисне й не вигадати.

Підказки її діда стали зрозумілішими. Застарілі слова, але знайомі поняття. Звідки він міг знати тонкощі розшукової справи? Правильно. Після війни і сам працював слідчим. Все геніальне просто. Як розповісти про це Аліні? Адже вона тільки втратила його. Знову. Чи стане їй від цього легше чи лише болючіше? І чи має він право приховувати від неї правду, якою б не була реакція дівчини?

Слідчий вирішив не заважати інтелектуальній роботі, що закипіла, з юридичними тонкощами і хитросплетіннями діловодства. Вирушив зустрічати батьків Аліни, яких ще вчора попросив приїхати до онуки. Якщо з ним щось трапиться під час спецоперації, з ким залишиться малеча? І Голд, звісно.

Дівчинка вирішила, що є його господаркою і жваво цікавилася тонкощами догляду за твариною та її станом. Рома не приховував, що собака потрапив до лікарні. Але не описував у деталях причину госпіталізації.

Необхідний будинок у мажорному селищі неподалік міста хлопці з його відділу виявили досить швидко. Антона попередили, що по команді можна прикрити лавочку, що неабияк набридла. Але не раніше за обумовлений сигнал, щоб не злякати.

Крім того, дав знати про себе охоронець Дмитра. Він всіляко намагався сприяти, залишаючись у тіні, але бажаючи не входити до числа підозрюваних. Роман обіцяв перевести його до розряду свідків. Адже хлопець справді гадки не мав про справжні захоплення шефа.

Так, довгий він залишив за собою кривавий шлейф. Керівництво обіцяло за його затримання нову зірку на погони. Але Ромка тільки одну зірку бажав собі в нагороду – його Алю.

Батьки її виявились людьми вкрай тактовними. Зайвих питань не ставили. Але про дочку хвилювалися. Намагалися тримати себе в руках, щоби не відволікати слідчого своїми емоціями. І він був за це дуже вдячний.

Бентежила Романа заборона на залучення до справи покупців екзотичних відео, створюваних Дмитром. Причину заборони не назвали, але вище голови наказали не стрибати. Він підозрював, що Аристократ, як вони охрестили маніяка, довго не протягне в камері. А з ним разом кануть у вічність й усі хвости, за які можна було далі потягнути. Погано. Але хоч би вбивства припиняться, і то маленька перемога.

А взагалі каламутило його вже від усіх цих "можна" і "не по чину", або як казали хлопці, "не за окладом". Твердо вирішив собі у приватний розшук піти, як тільки ця, остання справа до суду дійде. А що! Собака вже є. Дружина та дитина майже законні теж. Розжиріє на турботі коханої, коханців та аферистів ліниво шукатиме.

Якщо Аліна погодиться на подарунок Максима, їй не до нього буде. Адже бізнес багато часу забирає. Тим більше, величезна імперія з безліччю офісів та підприємств у різних містах. Зате мандрувати зможуть, цими містами, гірко посміхнувся чоловік, знову відчуваючи себе занадто дрібним для неї. Боляче від цього стало до вию, до крику. А може, це надумане? Нехай сама вирішує. Він ні відштовхувати, ні тримати не стане. Постарається будь-яке рішення з честю сприйняти.