Олександра Метафор - Втрачене серце духа, Олександра Метафор

Нам пощастило. Зовсім скоро на горизонті я розгледіла жовтеньку заправку, на якій ми могли б пересидіти якийсь час. Машин там не було — тільки кілька вантажівок. Їхні водії щось бурхливо обговорювали в невеликому кафе всередині приміщення.

Я сховалася за бензоколонкою, роздивляючись серед чоловіків когось безпечнішого.

— Що робимо? — пошепки запитав Кай, ховаючись так само як і я.

Я окинула його підозрілим поглядом і підняла брову.

— Ти-то чого ховаєшся? Тебе вони не бачать.

— І справді.

План мій був простий. Вибрати свою жертву і його вантажівку, сховатися всередині, доїхати до будь-якої міської точки, а там уже розберуся. Я стільки разів була в Парижі, що шлях до катакомб знайшла б із заплющеними очима, повною відсутністю грошей і можливості запитати перехожих.

План був би ідеальний, якби всі водії в один момент не встали з-за своїх столів і не попрямували до виходу. Приймати рішення потрібно було тут і зараз.