Алюшина Полина - Шлях Королеви, Алюшина Полина

 - Це світло від імператриці, можеш не сумніватися, гном. – Почувся голос із темного кута зали засідань. Цей голос упізнали всі, і всі здригнулися. – Я особисто бачила нову королеву.

- Акіра???... Хто дозволив тобі з'явитися на нараду королів? - Розлютився гном, стукнувши по столу важкими руками.

- А мені потрібне особливе запрошення? Де б ви всі були, якби не я? До того ж, ти знаєш, що я на вашому боці. – Із явним невдоволенням відповіла молода жінка.

- Та, як тобі можна вірити, якщо ми нічого про тебе не знаємо? Ти прямо, як сніг на голову, падаєш!

 - Не гарчи, Сапране, це ми покликали її сюди. – Відповіла Ясіль. – Якби вона хотіла нам смерті, то вже давно зробила б це сама. - Ельфійка грізно глянула на гнома, склавши руки у замок.

 Король Серця Богині явно такого не очікував, тож ображено гаркнув і сів на місце.

- Як я вже сказала... новим правителем є дівчисько. Вона на третину дракон, на третину людина та на третину ельф. І вона не одна. Глави трьох фракцій повстання перебувають поруч із нею.

 - «Моя сестра?» - Захвилювалася ельфійка, кинувши на Акіру непомітний погляд і передавши їй свої думки.

 - «Так.» – Простягла Акіра, відповівши королеві. - Дракониці дали ім'я Лія Ігніс. Ніхто з вас не впізнав би її, адже вона зовні виглядає, як дорослий демон, і їй уже десять років. - Усі здивовано переглянулись.

- Як це можливо? - Поперхнувся елем Сапран. - Адже минуло зовсім небагато часу від того дня, коли «вогненний дракон» промайнув небом?

Акіра не звернула уваги на питання гнома та продовжувала:

-  Але магією чи іншими здібностями користуватись ще не вміє. Нещодавно вона разом зі своїми покровителями увірвалася до замку Скаїра. – Схрестила незнайомка руки на грудях.

- Що??? Невже? - Загомоніли присутні.

- Ні-ні, з нею все гаразд. Скажу вам так, це дівчисько буде сильнішим навіть за свою матір. Подробиць поки не знаю, але замок демона вона рознесла вщент! «Плач дракона» був задіяний, і в результаті Скаїр втратив свою силу, навіть посивів від удару хвилі. На даний момент він відлежується в замку, закрившись за всіма замками, які там взагалі є. - Зіниці присутніх розширилися від подиву. Такого жоден з них не читав в жодному літописі, в жодному рукописі, в жодній книзі. За словами Акіри виходило, що на землі імперії прийшов неймовірно сильний дракон, якого ще не існувало з часу створення світу. А піддавати слова Акіри сумніву ніхто не смів, тому що всі вони були зобов'язані їй життям, причому не раз.

- Виходить, пророцтво Нітрил почало здійснюватися. - Савуф над чимось задумалася, а Размартар перезирнувся з Дакаром.

- В точку. Тільки ось є крихітна проблемка. - Акіра вийшла з темного кута і неквапливо рушила до столу. - Її охоронці розбиті на тріски, з семи в строю перебуває, добре, якщо троє людей. Інші серйозно поранені або взагалі непритомні. Їм потрібна допомога. Скаїр швидко прийде до тями і відразу відновить полювання. Він не дасть дитині і хвилини спокою. Якщо не надати імператриці час, то вона не встигне знайти вчителів і як слід підготуватися до майбутньої битви.

- І ти пропонуєш нам піти на вірну смерть? - З глухим ударом по столу обрушився величезний кулак Сапрана. - Позбутися нас вирішила, нахабниця?

- Ні в якому разі! – Жінка нависла над столом. Її золоте волосся з чорними кінчиками розсипалося по глянцевій поверхні віялом, а хвіст, який метушився з боку в бік, давав зрозуміти, що його господиня говорить дуже серйозно. - Як тільки мої розвідники повернуться цілими і неушкодженими, я приєднаюся до вас у битві і намагатимусь допомогти всім, чим зможу.

- Адже брешеш. - Примружив одне око гном.

- Раз одних слів тобі недостатньо, гном, тоді... - Акіра дістала короткий ніж, тричі порізала підняту вгору праву долоню. Зелена кров полилася тонкими струмками, спадаючи крихітними крапельками на підлогу. Жінка поклала руку на стіл і, намалювавши кров'ю пентаграму зі знаком вогню в середині, сказала:

 - Я клянуся, що допоможу своїм союзникам у битві проти демона, а якщо мої слова виявляться вітром у полі, моє тіло згорить від вогню, а душа моя до кінця днів своїх буде жалкувати за скоєне злодіяння. - Пентаграма засвітилася полум'ям, відбившись на долоні таємничої гості. - Цього тобі буде достатньо, Драгнар Сапран?

Гном почав щось бурчати, але, заспокоївшись, сів на місце, хоча його очі так і продовжували з підозрою дивитись на гостю.

- Акіро, навіщо ти послухалася цього скнару-гнома і підписала договір з елементалем вогню? Давай сюди руку, я її вилікую своєю магією. – Сказала королева Атланіса, роздратована словами гнома. Він завжди діяв їй на нерви своїми спалахами люті та недовіри. Савуф поводила руками, ніби катаючи в долонях невидиму кулю, через що вони засвітилися і на поверхні шкіри почали проступати крапельки води.

 - Дякую за турботу, королева Атланіса, але цю клятву не можна зняти магією - вона безпосередньо пов'язана з енергією життя. Будь-який вплив на неї магією, що виліковує або відмикає, призведе до негайної смерті того, хто присягається. Я позбавлюся цього лише виконавши свою клятву. - Акіра пильно подивилася в очі Сапрану і той, посміхнувшись, відкинувся на спинку крісла.

- Нам треба вирішити, що робити? Хоч би який був результат, ми повинні придумати хоч щось, щоб перешкодити Скаїру. - Закликаючи всіх до дії, сказала Ясіль. – «І допомогти моїй сестрі», - додала вона вже про себе.