Оксана Усенко - Відлуння, Оксана Усенко

— Дід, ти сьогодні просто якась приймальна комісія Міноборони, — хмикнув в якийсь момент Сергій, дивуючись нескінченному мішку питань.

— Якби ж то Міноборони було уважне до технічної сторони, — відмахнувся Дід. — Вони ж спеціалістів не цінують, а відправляють в окопи на нуль. Краще б туди поганою мітлою гнали популістів. Там би з тих «геніальних» голів швиденько вся ця дурня вивітрилася…

— То йди в Міноборони працювати.

— Ага, мене там дуже чекають. З губозакатувальною машинкою та нашвидкоруч намальованим висновком «здоровий, як бик, здоровіший за двадцятирічного, штурмовики чекають тебе».

— Твої поранення та три стенти в серці впевнено перекреслять такі варіації. Спробуй, з твоїми знайомствами ти пройдеш, а твої знання, хоч трохи врівноважать діяльність наявного там натовпу «відмивал». А може когось з них і посунути зможеш….

 — Та ні, ті «відмивала» мають занадто добрі заробітки та зв’язки, щоб посунутися. Таких знімуть, тільки якщо вони занадто відверто спаляться на крадіжці, та й то не завжди. Не одним Колею-котлетою багаті високі кабінети. Та й взагалі, ти що забув, що в нашій країні традиційна національна розвага — брати на відповідальні  посади людей з максимально непідходящою освітою та досвідом? Ай, проїхали, доки там пилять гроші, нам треба допиляти ворога, доки він не допиляв нас. Ти ж чув, що розвідка союзників попереджає про можливе застосування пуйлом ядерної зброї.

— Думаєш таки використає? — спитав Сергій, спрямовуючи дрон до чергового об’єкту.

— Ну дивись, у 2019 союзники попереджали, що русня нападе. Наша ж зелень пропонувала «просто перестать стрєлять», «дивитися в очі» і збиратися на шашлички. У 2023 попереджали про повторний напад на Харків — наші активно пилили бабло та замість побудови укріплень перекладали бруківочку, а деталі бетонних загороджень зсипали де прийдеться «аби не гавкали». Тепер маємо попередження про ядерку. І знову, ті, хто звертає увагу на ці попередження, оголошуються панікерами, зрадниками та піддаються остракізму. «Що ви таке кажете, у нас же пройшов саміт миру». Угу, капець яке досягнення, от хлопцям на нулі прямо легше стало від того, що цілих вісімдесят країн підписали документ з «ата-та» і «айя-йой» в бік русні. Це ж «прорив, досягнення», цим же папірцем так гарно розганяти ядерні боєголовки. Просто ж залізний купол, мать їх в дишло.

— Ну, дипломатію ніхто не скасовував. Може то матиме якийсь ефект.

— Угу, як ота попередня «кримська платформа», чи що там вони таке підписували, серйозно очікуючи, що русня після того папірця побіжить звільняти Крим. Та чхало пуйло на всі ті папірці. На міжнародні договори, організації, засудження. Їм пофіг, у них своя реальність, де є спортивне харчування «оzверін» та рекламні слогани про повторення Бучі. Та навіть нацисти, які продавали попіл спалених людей, як добрива, не додумалися на це клеїти рекламу на зразок «найкраще з Бухенвальду". Ми воюємо з озвірілою ордою (хай простять мене звірі), а якого скаженого звіра зупинить папірець? Тільки куля і, на жаль, далеко не одна. Пуйлу байдуже до людських втрат. А от те, що його флот дірявлять не лише під Кримом, а й на території росії, що їх підрозділи відгрібають від АТАКАМСів, а військові літаки та нафтобази розносять наші безпілотники на аеродромах за 1000 км від кордону з Україною, а заобрійні РЛС попередження про ядерний удар розбивають взагалі незрозуміло чим, його бісить. Це русня сприймає, виключно як підтвердження своїх же сташилок про напад НАТО. Тож яка ж може бути їх реакція, якщо все інше, включно з хімічною зброєю, вже задіяно і не раз?

В цей момент здетонував останній об’єкт, змусивши чоловіків замовкнути. Після вибуху, Сергій підняв дрон, оглянув воронку і скерував пристрій на повернення.

— Непогано, — задумливо кивнув Дід. —  Зовсім непогано. Мені подобається.

— А от мені зовсім не подобається твій прогноз… — зітхнув Сергій. — То що з цим попередженням робити?

— Гарне питання. От тільки не до мене. Я ж не Генштаб, не РНБО, не Міноборони. Мабуть, ще один міст на Оболонь побудувати, бруківку перекласти, наприклад у Вовчанську чи Покровську, там же це от прямо караул, як актуально, басейн там в Полтаві відкрити, Ф’юрі морду набити, Євробачення провести, черговий номер «Кварталу» записати. Ну, весь той критично необхідний перелік дій, на який деякі наші спеціалісти-генії витрачають гроші третій рік…

— Дід, припини. Ти і песимізм, то жахливе поєднання. Якщо тебе переможе песимізм, то всім іншим можна накриватися простирадлом й повільно повзти до кладовища. Дуже повільно, щоб не спричиняти паніки.

— Вибач, трохи накотило, — протер обличчя рукою Дід й втомлено посміхнувся. — Відставити кладовище. Ті хто там спочиває, нас за таке по голові не погладять.

— Отож, копняками виженуть, ще й лопатами по сраці надають. І будуть праві.

— Це точно. Нам давно час воювати без білих рукавичок в формі гамівної сорочки, які нам нав’язують союзники.

— Пропонуєш організувати свою версію операції «Посмейстер»?

— Я не Черчилль, не маю ані його посади, ані можливостей, — сумно посміхнувся Дід, — Проте, маю іншу ідею. А відправмо цей твій шаманський детонатор до ядерних складів русні? Бити по таких цілях союзники ЗСУ точно не дозволять, особливо з їх зброї, але ж ми не ЗСУ і навіть не битимемо. Так, політаємо поряд, а хто там з русні невдало покурив, то вже не до нас. Про твій винахід майже ніхто не знає, тому є непоганий шанс утилізувати частину тієї гидоти, до того, як все те «щастя» стартоне в наш бік. А там вже, думаю, русні й без нас буде чим зайнятися…