Bogdana reider - Зоряні Війни : Еніка Скайвокер ( Відновленя ), Bogdana reider

— Ми повинні бути сильними та обережними, — сказала вона. — Якщо Дуку дійсно шукає союзників, це може бути як пасткою, так і можливістю для нас. Ми повинні бути готовими до будь-якого розвитку подій Обі-Ван кивнув, погоджуючись з нею.Еніка замислювалася над словами свого вчителя, її обличчя мінялося від роздумів до рішучості.

— Нам потрібно бути сильними та обережними, — сказала вона. — Якщо Дуку справді шукає союзників, це може виявитися як пасткою, так і можливістю для нас. Ми повинні бути готовими до будь-якого розвитку подій. Обі-Ван кивнув, висловлюючи згоду з нею.

— Влучно, Еніка. Ми мусимо бути насторожі та готові до дії. Але пам'ятай, що в темні часи надія та світло не зникають — вони лише чекають, щоб їх відшукали ті, хто має сміливість їх шукати.

— Головне, щоб Люк не піддався його словам. Він  захваті від Дуку  Якби ми з Ейлою і Шейлом не вмовляли його.

— Твоє занепокоєння щодо Лока зрозуміле, — відповів Обі-Ван, глянувши на Еніку з підтримкою в очах. — Граф Дуку може бути переконливим, і Лок володіє молодечим запалом, який іноді засліплює його розсудливість. Ми маємо допомогти йому побачити реальність без ілюзій, які темний бік може накинути.

— Я знаю, що він сильний і сміливий, але я також знаю, як легко можна зійти зі шляху, коли темрява обіцяє владу та легкі відповіді на складні питання, — продовжила Еніка, її слова виражали турботу, яку вона відчувала за свого друга.

Обі-Ван кивнув, зібравшись з думками.

— Ніхто не є с імунітетом від спокуси, особливо в часи війни та хаосу. Але саме тому основи Ордену такі важливі — наша дисципліна, наша відданість один одному та наша віра в Силу. Ми маємо навчити Лока знаходити силу не у владі, а у внутрішньому балансі та мирі, — сказав він твердо.Вони обидва встали, почуваючи, що їх час у тренувальній залі закінчився, а нові виклики вже чекали на них.

— Ідемо, — сказав Обі-Ван, поклавши руку на плече Еніки. — Ми маємо зустрітися з Радою.Залишивши тренувальну залу, вони піднялися по коридорах храму джедаїв у напрямку до високих залів, де Рада чекала на них, щоб обговорити невпинно мінливу картину галактичної політики та воєнного стану. Сила була з ними, але також була необхідність бути пильними та готовими до будь-яких темних вітрів, які можуть налетіти на них у ці непевні часи.

— Може ти та правий, майстер.

— Я завжди правий, моя люба, — відповів він, скориставшись тим, що вони в коридорі одні, і поцілував її У залі Ради, де їх очікували інші джедаї, відчувалася напружена атмосфера. Важливість галактичних подій вимагала їх невідкладної уваги. Вони були готові виконати свій обов'язок, незалежно від особистих емоцій або бажань.Коли погляди джедаїв прикуті до Обі-Вана та Еніки, Мейс Вінду почав засідання.

— Ми зібралися сьогодні, щоб обговорити нові розвіддані, — сказав він, — та вивчити пропозицію майстра Кенобі про тимчасове перемир'я з Графом Дуку.Обі-Ван поділився з Радою деталями своєї зустрічі з Дуку. Кожен з джедаїв замислився над можливими наслідками цієї пропозиції.Після важливого збору Ради, який відкрив перед Енікою нове вимірювання її долі, вона направилася до лабораторії, де її чекали незавершені проєкти. Прохолодний повітряний потік вітав її при вході, мішаючись з відчуттям зосередженості та таємничості. Безшумно перетинаючи поріг, Еніка відчула, як у її серці зароджується відчуття миру, що ставало їй в  нагод після тривожних обговорень з членами Ради.Майстер Флірой, який виявив надзвичайну довіру до її навичок, часто залишав Еніку одну в лабораторії, знаючи, що вона обережно та мудро використовує кожну хвилину. Еніка була занурена у роботу над лазур, новим датчиком, що міг би детектувати найдрібніші коливання Сили. Її пальці легко та впевнено рухалися по компоненти, які складалися в гармонійний механізм, кожен елемент якого був важливим для цілісності пристрою.Запах металу та мастила був знайомим і заспокійливим, нагадуючи їй про безліч годин, проведених у цій святині технологій та інновацій. Саме тут вона відчувала себе частиною чогось значно більшого, ніж її власне життя. Замкнувши кришку нового пристрою, вона зробила останній штрих, готова зафіксувати результат своєї праці.Відчуття присутності іншої особи у лабораторії спонукало її підняти погляд. Лок стояв на порозі, його постать виринала з півтемряви коридору, немов він був привидом минулого чи майбутнього. Еніка не могла втримати посмішку, бачачи свого старого друга.

— Лок, привіт, — вона випромінювала тепло та радість, відкладаючи інструменти та відступаючи від робочого столу. — Привіт, Еніка, — його голос лунав дещо стримано, проте дружній інтонації не бракувало. — Що це ти там маєш?

Розмова швидко перетекла на звичні теми: нові винаходи, вдосконалення, ідеї. Еніка з гордістю ділилася деталями своєї роботи, а Лок уважно слухав, дивуючись невичерпному джерелу її ентузіазму.

— Це вражає, — він не зміг стримати захоплення, відчуваючи гордість за свою подругу.Еніка ж відповіла щирою посмішкою, рада бути визнаною та зрозумілою. В той момент, коли між ними панувала тепла атмосфера згоди та спільності, до її ніг підкотився  Лазур – маленький круглий робот, названий на честь датчика, над яким вона працювала. Точніше  навпаки 

— Не хочеш піти політати на симуляторах? — несподівано запитав Лок, в очах його заблищало викликом і грайливість. — Ти хочеш знову програти? — Еніка не втратила нагоди підколоти друга, в її голосі прозвучала весела нотка виклику.

— Цього разу я виграю, міледі, — відповів Лок з усмішкою, пропонуючи їй розвантажити розум від наукових задумів та на мить поринути в інший світ – світ віртуальних баталій та безтурботності.

Їхнє дружнє змагання на симуляторах стало легендою серед членів Ордену, і кожен новий поєдинок лише додавав історіям кольору. Ця проста, але душевна традиція дозволяла Локу та Еніці на мить забути про складності світу джедаїв і просто насолоджуватися товариством один одного.

— Добре, Лок, приймаю твій виклик. Але будь готовий до поразки, — вона підморгнула йому, вставала зі свого місця і підійшла до дверей лабораторії.