Ірина Романовська - Не мій мільйонер, Ірина Романовська

32.

Аня.

 

- Як вагітна, Ань? – Настя збентежено дивиться на мене.

Ми з подругою сидимо за столиком в університетській їдальні на великій перерві парами, обговорюємо, що в кого сталося за минулі вихідні. Моя новина виявилася насправді сенсаційною.

Коли я мовила вголос, що вагітна, Настя похлинулася чаєм, який в той момент пила. Від сильного від кашлю, що охопив подругу, залишками чаю вона ще заляпала свої джинси.

- За помахом чарівної палички Протасова, Настя. Через неї все, клятої. – сумно посміхаюся одним кутком губ. - У п'ятницю мені навіть достеменне кіно показали на приладі ультразвукової діагностики. Скорочено має назву УЗД.

Я жадібно кусаю пиріжок із вишнями, куплений в милої тітоньки з місцевої їдальні. Боже, який він смачний. Наче рідна бабуся пекла. Чому за три роки навчання я ці булки ігнорувала? Дуже смачні ж.

- Ти так спокійно говориш про це, - прокашлявшись, цікавиться Настя. З зусиллям подруга намагається відтерти вологими серветками пляму з джинсових штанів.

– А як мені про це говорити? Кричати, ревіти та битися головою об стіну? Я вже це зробила у кабінеті лікаря. Не допомогло. Всередині мене вже росте дитина. - З певною відстороненістю констатую цей факт, але кладу долоню на свій живіт.

Дивне відчуття: знати, що всередині тебе є нове життя, а зовні немає ніяких змін.

У п'ятницю я пішла на позаплановий візит до гінеколога, щоби підібрати оральні контрацептиви. Саме з дня на день мали розпочатись критичні дні. Хотіла закрити питання з контрацепцією та більше не переживати при кожному наступному статевому акті, чи є в Ігоря з собою презервативи або ні.

- Я призначу тобі кілька аналізів. Необхідно ще раз перевірити твої гормони. За результатами вже підберемо відповідні пігулки. Зараз усе тобі розпишу у картці. А поки проходь за ширму, роздягайся та лізь на улюблене крісло. Стандартний огляд, потім зробимо УЗД органів, – спокійно мовила мій гінеколог Світлана Миколаївна, вислухавши причину мого візиту до неї.

Зазвичай ми зустрічаємося з нею раз на пів року, тільки на планових оглядах. Тому я була спокійна на кріслі та нічого не збагнула, коли Світлана Миколаївна, розповідаючи про плюси та мінуси протизаплідних гормональних контрацептивів та роблячи пальпацію низу живота, раптом різко замовкла.

Вже коли я лежала на канапі з оголеним животом, лікар приголомшила мене «сенсаційною новиною». На підтвердження ще й повернула монітор апарату до мене, показуючи чорно-сірі цятки.

Моїй вагітності трохи більше ніж сім тижнів. Обирати контрацептиви тепер вже запізно.

Я лежала в кабінеті та ревла великими сльозами. Повторювала, що цього бути не може. Дивилася на велику крапку в моніторі й не могла усвідомити, що насправді сталося.

Те, чого я так боялася - відбулося. І що з тим робити я не знаю.

Припинити свій слізний потоп я спромоглася лише після того, як почула серцебиття «моєї крапки». Виявляється, серце на такому терміні вже сильно б'ється. В мені б’ється. В мені росте маленька людина із серцем.

Але як то все? Я не можу повірити. В мене шоковий стан.

Напевно, мій мозок увійшов до якогось стану трансу чи тощо після слізної істерики. Надалі я вже змогла спокійно розмовляти з лікарем. Обговорювали питання, що виникали на той момент у моїй голові: про методи запобігання, які не спрацювали у нас з Ігорем, про мої нетипові короткі, останні критичні дні та що треба робити далі.

– Ань, далі є лише два варіанти, – каже Світлана Миколаївна. – Тобто або продовжувати вагітність, або ні.

Чітко розумію, що не можу позбутися «нового серця». Вже не можу. Але вимовити нічого лікарю не можу. Горло наче заніміло.

Рішення має бути проголошено лише після того, як про все дізнається Ігор. Я більше не маю права вирішувати все за двох. Не зараз.

Малюк всередині мене тільки намагається вижити, а вже зустрів на своєму шляху стільки перешкод: мої істерики та сльози, нервовий стан після розриву з Ігорем, бронхіт, ліки проти нього, алкоголь та навіть екстрений контрацептив.

Маленьке життя пережило всі негаразди та наполегливо продовжує й надалі триматися в моїй матці, розвиватися всередині мене. Ще й за словами лікаря, робить це досить вдало. Всі показники, які можна наразі виміряти, відповідають термінам вагітності. Безперечно, необхідно відвідати генетика та пройти додаткові обстеження, щоб розуміти, який вплив зробило все вищеперераховане на мій організм та розвиток маленького організму.

Гінеколог наразі обмежилася стандартними направленнями на аналізи крові та гормонів, порадила почати приймати фолієву кислоту. Вручила купу різних брошур та нагадала, що чекає на мене через пару днів на візит з результатами.

Зовсім нещодавно, десь понад два тижні тому я билася в істериці та пила пігулки, щоб позбутися наслідків незахищеного сексу. А сьогодні мені треба повідомити Протасову, що я вагітна. Розповісти, що всередині мене росте життя, яке вже розміром з ягоду або квасолину.

Настя повертає мене у реальність новим питанням:

- Почекай, але ж ти тільки нещодавно пігулки пила? Яка до біса вагітність, Ань?

- «Пізно пити Боржомі, коли нирки сіли» - знаєш такий вираз? Отож і я запізно вирішила серйозно підійти до питання безпеки в ліжку. Раніше треба було. Ще там на курорті.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍