Джонатан Свіфт - Мандри Гуллівера

не більше, як гнейх (хижих птиць) за жорстокість або гострий камінь за те, що той ріже йому ногу. Коли ж такі вчинки роблять створіння, які пишаються своїм розумом, то він боїться, що їхня розумова розбещеність гірша за саму жорстокість. Отже, йому здавалося, що замість розуму ми обдаровані особливою властивістю, яка збільшує наші природні вади на зразок каламутного потоку, що, відбиваючи образ потворного тіла, не лише збільшує його, а й спотворює ще дужче.

Додавши, що про війну він протягом цієї і попередніх розмов чув уже досить, мій господар заявив, що його тепер бентежить трохи інше питання. Я казав йому раніше, що дехто з екіпажу мого корабля залишив свою батьківщину через те, що закон відібрав у нього все його майно. Пригадуючи, як я пояснював йому це слово, він ніяк не міг збагнути, яким-то чином закон, поставлений охороняти людей, спричиняється до їхнього розору. Отже, йому хотілося, щоб я детальніше розповів, що таке закон і як його у нас застосовують тепер, практично, в житті. На його ж думку, розумним тваринам, якими ми претендуємо бути, цілком досить керуватися природою та розумом, які й мусять показати, що слід робити та чого уникати.

Я пояснив його милості, що закон — то наука, з якою я обізнаний мало і то лише тому, що вдавався до адвокатів, які марно намагалися захистити мене від кількох учинених мені несправедливостей, але обіцяв задовольнити його цікавість, як зумію, і сказав таке: «Серед нас є стан людей, яких змалку вчать мистецтва, збільшуючи навмисне кількість слів, доводити, що чорне — біле, а біле — чорне, і за те їм платять. Решта людей — кріпаки цього стану. Коли, наприклад, сусідові подобається моя корова, він наймає адвоката довести, що моя корова має належати йому. Я тоді, обстоюючи свої права, мушу найняти іншого адвоката, бо за нашими правилами, ніхто не може говорити за себе сам. У цьому випадку мені — справжньому власникові корови — загрожують дві небезпеки. По-перше, мій адвокат, звикнувши майже з колиски захищати брехню, почуває себе дуже ніяково, коли йому випадає боронити справедливе діло. Для нього це — неприродна робота, що її він провадить дуже незграбно, якщо не зловмисно. По-друге, обстоювати правду він мусить з великою осторогою, щоб судді не висловили йому догани, а товариші не виключили зі свого гуртка за ламання старих судових звичаїв. Отже, щоб зберегти свою корову, мені лишається два способи: перший — подвоєною платою підкупити адвоката супротивної сторони, і тоді той продасть інтереси свого клієнта, облудно натякнувши судові, ніби правда на його боці; другий — щоб мій адвокат виставив мою вимогу як зовсім несправедливу, сказавши, приміром, що корова в дійсності не моя, а мого суперника, і коли спритно зробити це, то прихильність суддів мені забезпечена.

Вашій милості треба знати також, що на суддів, які мусять вирішувати всі майнові суперечки і виносити постанову в карних справах, призначають у нас найспритніших адвокатів, що постаріли або зледащіли. Борючись все своє життя проти правди та справедливості, вони й тепер з фатальною необхідністю опікуються брехнею, клятвопорушенням та насильством. Я особисто знав багатьох суддів, які воліли краще відмовитись від хабара від правої сторони, ніж підірвати авторитет корпорації, вчинивши щось невідповідне природі її діяльності.

Адвокати вважають, що все, визнане за законне раніше, має бути законним і тепер, і через це особливо стараються згадати всі попередні вироки, нехай би вони й суперечили загальній справедливості й здоровому розумові людства. Оці вироки, що звуться «прецеденти», для них — головні авторитети. Ними вони обґрунтовують найнеправдивіші думки, і судді ніколи не втрачають нагоди керуватися ними.

Під час судового розбору адвокати старанно уникають заходити в суть справи, а все своє красномовство, нахабство та в'їдливість звертають на дрібниці, що не мають нічого спільного з цією справою. В наведеному вже випадку їм зовсім не цікаво знати, які права має на корову мій супротивник і чим може довести їх. Ні, вони починають допитуватись, мура вона чи муруга, довгі в неї роги чи короткі, паслася вона на круглому формою чи квадратному полі, доїли її в корівнику чи десь інде, на які хвороби вона хворіла, і таке інше. Після того вони розшукують прецеденти, просять відкласти справу, і вона розв'язується через десять, двадцять, а то й через тридцять років.

Треба зазначити також, що судові мають свою говірку і свій спеціальний жаргон, не зрозумілий простим смертним. Цією мовою писані і всі їхні закони, яких вони навмисне випускають безліч, зовсім заплутавши суть істини та брехні, правди та несправедливості. Щоб вирішити, наприклад, належить лан, який я дістав у спадщину від шести поколінь моїх предків, мені чи якомусь чужинцеві, що живе за триста миль звідси, треба витратити років тридцять.

У справах злочину проти держави судові методи значно простіші й скоріші. Суддя насамперед дізнається, як ставляться до випадку, який розглядається, властителі, і залежно від того, застерігаючи всі законні формальності, однаково легко може або повісити злочинця, або звільнити його.

Перебивши тут мені мову, хазяїн висловив жаль, що такі, за моїми словами, напрочуд здатні створіння, як ці адвокати, не заохочуються до того, щоб навчати інших мудрості та доброчесності. Відповідаючи на це, я запевнив його милість, що всі вони, поза межами своєї спеціальності, — найбільші серед нас дурні та неуки, обридливі в товаристві співбесідники, запеклі вороги науки та освіти, схильні в усякому питанні перекручувати здоровий розум людини так само, як перекручують його у своїй спеціальності.

Розділ VI

Продовження опису становища в Англії. Характеристика першого, або головного міністра при європейських дворах.

Мій хазяїн ніяк не міг збагнути, з яких міркувань судові діячі клопочуться, хвилюються, втомлюються і заходять в союз із неправдою — з єдиною метою зашкодити своїм же братам; не міг він зрозуміти, що я хочу сказати словом «найняти». Отже, я мусив зазнати великих труднощів, розповідаючи йому про роль грошей, про матеріал, з якого їх карбують, і про вартість благородних металів. Я пояснив, що коли в єгу є багато цієї коштовної речовини, він може придбати все, що забажає, — найліпший одяг, найкращий будинок, найбільшу ділянку землі, найдорожчі питва та страви, вибрати найкрасивішу самицю. Все це можна купити лише за гроші, і тому наші єгу ніколи не задовольняються тим, що вони мають, хочуть витрачати грошей якомога більше, залежно від того, скнари вони від природи чи марнотрати.

Заможний привласнює плоди роботи бідного, а бідних у тисячу разів більше, ніж