Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Князь Кий 📚 - Українською
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Князь Кий" автора Володимир Кирилович Малик. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 73 74
Перейти на сторінку:
окрім свого щастя. А коли трохи заспокоїлися і втамували свої почуття, то побачили довкола себе ціле море людей. Поблизу стояли родовичі: Щек з Рожаною, і Хорив з Малушкою, і Ясен з Либіддю, і Боривой, і Гроза, і отрок Тугий Лук. І весь рід русь. А позаду згромадилися вої — і свої, полянські, і сіверянські, і деревлянські, а з усіх усюд — і з Гори, і з селища, і з пристані, і з лісів, і з лугу — бігли та й бігли люди, вітали з перемогою князів і воїв, плакали від радощів.

— З перемогою, князю! Зі щасливим поверненням!

І тоді Кий узяв Цвітанку за руку, повів на Гору. І людям сказав:

— Ідіть за мною!

І люди вибралися крутою стежкою за князем і княгинею на саму кручу, стали там на осонні й оглянулися.

— Ой леле! Як гарно тута!

А Кий підняв угору обидві руки і, діждавшись тиші, проголосив:

— Перемога, люди! Перемога! Знову поляни стали вільними, як і колись! Уже не доведеться нам ховатися по лісах і вертепах від хижих загарбників, яко звірям загнаним, а будемо вільними господарями на своїй вільній землі!

До нього підступив волхв Ракша.

— То можна збиратися, князю, у зворотну дорогу? На Рось?

Кий пильно поглянув на враз принишклих родовичів, зазирнув у їхні очі, де стояло те ж запитання, мовчки взяв Цвітанку за руку, підвів на край кручі і з високого обриву довго споглядав сині гори понад Дніпром, смарагдові луки, темні бори, всю безмежну далечінь, що широко відкривалася зорові, а потім повернувся до роду свого і схвильовано сказав:

— Родовичі! Друзі мої! Міццю рук наших і мужністю сердець розгромили ми нині гуннів — смертельного ворога всіх племен слов’янського кореня! Ернак — не Аттіла, звичайно, та все ж силу зібрав грізну, і коли б не допомогли нам брати наші — деревляни та сіверяни зі своїми князями, то хтозна, як закінчилася б для нас війна ця з кочовиками. Тож передусім хочемо подякувати князям Гордомислу та Ходоті з їхніми воями за допомогу безкорисливу, за труди ратні, за пролиту кров, — і він вклонився князеві деревлянському і князеві сіверянському. — А потім — подумати, як жити далі… Тепер і на Росі вільно, хоча гунни й попалили наші оселі. Тож хто бажає, той може повертатися назад, на рідні місця!… Та чи варто мені, князю, повертатися туди, на окраїну землі нашої, що межує зі степом? Чи не розумніше буде сісти тут, на цій горі, звідки видно всю землю полянську і куди сходяться дороги від усіх племен і родів наших слов’янських — і з Дніпра, і з Десни, і з Прип’яті, і з Росі, і з Сули, і з далекої Горині, де сидять волиняни! А ворогам, що никають у степу, як вовки-сіроманці, непрохідні ліси перегородили сюди шлях! Ось чому облюбував я це місце! Ось чому хочу сісти тут!… А ще — хочу об’єднати свій рід русь, колись роз’єднаний отцем моїм і стриєм Межамиром, щоб був він могутній і не перевівся в далекості часу!… Чи так я кажу, братове? Чи правильно мислю, родовичі?

— Так, так! — загули люди. — Правильно мислиш, князю!… Гарна тут земля — воліємо жити на ній!

— От і добре… А щоб не сталося з нами так, як з королем Божем, укладемо нині з князями сіверянським та деревлянським міцний братерський союз. Нападуть чужинці — поспішай один одному на допомогу і не кидай друга-родовича в біді, аж поки ворог не буде погромлений і знищений! Чи згоден ти, князю Гордомисле, і ти, князю Ходото?

— Згодні, згодні! — відповіли одностайно князі. — Сьогодні напали на вас — ми допомогли, завтра нападуть на нас — ви допоможете! Розумно це!

І вони подали руки князеві полянському та його братам.

Кий обняв за плечі Боривоя.

— А ще ж з нами й уличі! Хоч і підсічені вони на корені, хоч і втратили вони багато воїв своїх і князя свого, та залишився княжич Боривой — очолить він плем’я своє! І розмножиться воно, і стане надійною підпорою союзові нашому!… Чи так я кажу, Боривою, брате мій?

— Так, князю!

— От і порішили на цьому… Тепер, люди, несіть сюди все, що в кого є, — справимо учту на честь перемоги нашої, союзу нашого, на честь того, що сідаємо ми на цих землях… Справимо учту та на радощах, осяяні золотим промінням Світовида, закладемо тут город… Щоб став він моєю столицею, осереддям усієї нашої землі!

1979-1980

Лубни

Примітки

1

Хорс, Хорос, Дажбог, Даждьбог, Світовит, Світовид — так стародавні слов’яни називали сонце, якому поклонялися як богові. Від Хороса походить прикметник хороший, тобто сонячний, гарний, погідний.

2

Треба — жертвоприношення.

3

Одесну — праворуч.

4

Стрий — дядько по батькові, батьків брат.

5

Вуй, вуйко — дядько по матері, материн брат.

6

Досі не з’ясовано походження племінної назви уличів. Є відомості, що колись жили вони між Дунаєм і Дністром — у місцевості, яка з давніх-давен прозивалася Углом (Кутом). Значно пізніше тюрки назвали її Буджаком, що теж означає — кут, угол. То, може, звідси й походить етнонім «уличі», утворений з первісного «угличі»?

7

Денниця — ранкова зоря.

8

Походження і значення слова «анти» до цього часу не з’ясоване. Антами називали східних слов’ян греки, які, можливо, так вимовляли їхню племінну назву — венети (венти, венди). Є й інша думка: по-гуннськи «анда» — союзник, побратим. Тож підкорених гуннами східних слов’ян греки могли прозвати антами.

9

Покон — стародавні звичаї і порядки.

10

Гунни вийшли з Північного Китаю (III-І ст. до н. е.), пізніше вони підкорили Казахстан, Середню Азію, а звідти рушили на захід і осіли на Дунаї, на території сучасної Угорщини, роблячи спустошливі походи на сусідні країни.

11

Рекс, рикс — король.

12

Мезія — римська провінція між нижньою течією Дунаю і Балканськими горами.

13

Корзно — верхній одяг, схожий на плащ.

14

Полк — народ, плем’я, ополчення.

15

Ошую — ліворуч.

16

Етіл — гуннське ім’я Аттіли.

17

Римська імперія

1 ... 73 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Князь Кий», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Князь Кий"