Анна Стоун - Леді Вольфрам , Анна Стоун

- Цього я тобі не скажу. Мине час, і ти все дізнаєшся сама! Але одне запам'ятай – як було вже не буде! Від цієї війни залежатиме й твоє майбутнє! Тепер пишеться нова історія, старої вже нема! І кожному потрібно буде пройти своє випробування. І ось що я тобі скажу: у цьому храмі знаходиться статуетка бога Нанда шей Ліана. Розбий її, щоб темні сили не змогли вплинути на результат війни. Ця статуетка має величезну силу, адже зроблена за подобою самого бога! Вона знаходиться на першому поверсі, до неї можна спуститися сходами! Але її ретельно охороняють!

- Але як же моя хвороба? Ви так і не відповіли! – розгубилася Рада.

- Це була не хвороба, а покарання за те, що ти зреклася матері! Коли ти нарешті все зрозумієш, викупиш свою провину! Далі все залежить лише від тебе! А зараз ось що я тобі скажу: історію творять люди, а ця статуетка, якщо братиме участь у війні, змінить все на свою користь. Знищи її, і тебе будуть пам’ятати у віках!

- Рада, вже немає часу. Нам треба йти. – гукнув Альбрехт.

- Якщо ти підеш, дороги назад вже не буде. Знищ її зараз й отримай заслужене визнання.

Після цих слів Оракул згас і став, як усі великі статуї, безмовним. Рада відійшла від нього. Прірва, що розділяла її та Альбрехта зникла, начебто її й не було.

- Ти чув? Потрібно знайти та знищити статуетку! - сказала Рада, а в очах її спалахнув вже знайомий вогник.

- Це виключено! Скоро почне темніти! Потрібно йти з міста! - заперечив Альбрехт.

- Про що ти говориш?! Якщо виконаємо доручення Оракула, ми станемо відомими! Про нас писатимуть у книгах! Чи ти так і хочеш залишитися ніким? – заявила Рада, поставивши руки в боки.

– Я не хочу ні слави, ні багатств! Мене все влаштовує! Рада, якщо ми зараз не підемо, то залишимося в одному місті з нижчими вампірами! – розсердився Альбрехт.

– Нічого! Ми встигнемо до заходу сонця! Тільки уяви, що на нас чекає після! Ти ж чув слова Оракула?

Альбрехту не хотілося залишатися тут, але йому довелося. Інакше Рада сама пішла б на пошуки статуетки. Альбрехт розумів - гординя і жадібність її колись занапастить. Хлопець у момент, коли боягузливо відмовлявся від витівки, став у її очах лише пішаком.

Може, його слова були мудрими, адже зіткнутися з вампірами в їхній рідній стихії смертельно небезпечно. Адже можна було спробувати повернутись сюди вдень. Не заради безневинних людей, які можуть постраждати від магії, а заради себе та своєї вигоди Рада йшла на смертельно небезпечне завдання.

 Озброївшись магією та мечем, Рада та Альбрехт швидко спускалися сходами, що вели вглиб піраміди. Сюди вже не могло проникнути денне світло. Альбрехт намагався йти мовчки і не висловлювати своє невдоволення.

Хлопець тримав зброю напоготові, хоча до ладу не вмів нею володіти. Рада ж виглядала абсолютно спокійною, вона поспіхом йшла попереду і висвітлювала дорогу магією.

Вони пройшли третій і другий поверх не зустрівши жодної живої та неживої душі. Але в темних кутах коридорів завжди міг хтось ховатись. Далі коридори стали заплутанішими. Вони були подібні до великого лабіринту. Думки молодої чарівниці були зайняті виключно пошуками статуетки. Вона марила тим, що отримає натомість.

Рада уявляла, як про її подвиги розповідатимуть під час уроків історії. І ті, хто вигнав її тоді зі школи, пошкодують, коли побачать, яку Велику людину образили. Вона все йшла і йшла коридорами, і незабаром її оптимістичний настрій почав розвіюватися.