Томас Харріс - Ганнібал

оці видно лише білок, наче тварина намагалася поглянути назад, на яскраву деревину, що її вбила. Істота лежала на боці, мов у калюжі власного відображення, посеред ідеального порядку кімнати для розтинів, і видавалася такою дикою та чужорідною людині, яким не видавався жоден олень у лісі.

Очі чоловіка були розплющені, і зі слізних проток, наче сльози, виступала кров.

— Дивно бачити їх отак разом, — сказав лікар Голлінгсворт. — Серця важили абсолютно однаково.

Він подивився на Старлінг, переконався, що вона в порядку, і продовжив:

— Єдина відмінність на чоловікові — бачите, ось тут короткі ребра відрізані від хребта, а легені вивернуті назовні. Майже як крила, правда?

— Кривавий орел, — пробурмотіла Старлінг після хвилинних роздумів.

— Ніколи такого не бачив.

— Я теж, — відповіла Старлінг.

— То для такого є термін? Як ви це назвали?

— Кривавий орел. У Куантіко є література на цю тему. Скандинавський обряд жертвопринесення. Відрубують короткі ребра, витягають легені на спину й розправляють так, щоб вони були схожі на крила. У тридцятих був один неовікінг, він робив таке в Міннесоті.

— То ви такого багато бачите, я не маю на увазі, що саме такого, але подібні речі.

— Так, інколи бачу.

— Це трохи поза моєю компетенцією. Здебільшого до нас потрапляють звичайні вбивства, коли людей пристрелили або прирізали, але хочете дізнатися мою думку?

— Дуже хочу, лікарю.

— Я думаю, що цей чоловік, у посвідченні якого стоїть ім’я Донні Барбер, нелегально вбив оленя вчора, за день до відкриття сезону, — це я знаю, встановивши час смерті тварини. Стріла збігається з рештою мисливського приладдя. Тушу він розбирав поспіхом. Я ще не робив тесту на антитіла в крові, що в нього на руках, але то кров оленя. Він хотів узяти тільки той філей, що мисливці на оленів називають бекстреп, і почав роботу недбало, ось тут є короткий, нерівний надріз. А потім його спіткала велика несподіванка — оця стріла, яка проткнула йому голову. Колір той самий, але інший різновид. На кінці нема хвостовика. Впізнаєте?

— Схоже на болт для арбалетів, — відповіла Старлінг.

— Другий чоловік, у якого, певно, і був арбалет, закінчив обробляти оленя, і вийшло це в нього набагато краще, а тоді він, Господи помилуй, обробив і цього дядька. Подивіться, як охайно він відгорнув шкіру, як упевнено робив надрізи. Нічого не зіпсовано, не змарновано. У Майкла Дебекі[120] не вийшло б краще. Жодних ознак сексуальної наруги на обох тілах. Їх просто розібрали на м’ясо.

Старлінг торкнулася губ кісточками пальців.

На мить патологоанатому здалося, що вона цілує якийсь амулет.

— Лікарю Голлінгсворт, у них відсутні печінки?

Він відповів не одразу, роздивляючись Старлінг поверх окулярів:

— Печінки бракує в оленя. Очевидно, що печінка містера Барбера не відповідала стандартам якості. Її частково вирізали й оглянули, є розріз уздовж комірної вени. У нього знебарвлена, циротична печінка. Вона й досі в тілі, хочете поглянути?

— Ні, дякую. А як щодо загрудинної залози?

— Солодке м’ясо, так, відсутнє в обох випадках. Агенте Старлінг, ніхто ще не наважився вимовити це ім’я, правда?

— Ні, — відповіла Старлінг, — не наважився.

Порив вітру з санітарного тамбура, і в дверному прорізі з’явився худорлявий, ніби вивітрений чоловік у твідовій спортивній куртці й штанях кольору хакі.

— Шерифе, як Карлтон? — спитав Голлінгсворт. — Агенте Старлінг, це шериф Дюма. Нагорі в реанімації кардіології лежить брат шерифа.

— Тримається, як може. Лікарі кажуть, що стан стабільний, але прогноз обережний, що б це не означало, — відповів він і гукнув надвір: — Заходь сюди, Вілбурне.

Шериф потиснув руку Старлінг і представив другого чоловіка:

— Це офіцер Вілбурн Муді, мисливський інспектор.

— Шерифе, якщо ви хочете побути поруч із братом, ми можемо піднятися нагору, — сказала Старлінг.

Шериф Дюма похитав головою:

— Мене до нього не пускатимуть іще півтори години. Без образ, міс, але я викликав Джека Кроуфорда. Він приїде?

— Він застряг у суді, саме давав показання, коли ви зателефонували. Гадаю, дуже скоро він дасть про себе знати. Дуже вдячні вам за те, що ви так швидко нас сповістили.

— Старий Кроуфорд викладав у мене на курсах Національної поліцейської академії в Куантіко, то було стільки років тому, що й не злічити. Ну дуже хороший чоловік. Якщо він прислав вас, то ви, певно, знаєте, що робите. Не хочете взятися за справу?

— Прошу, шерифе.

Шериф дістав із кишені куртки записник:

— Чоловіка, що лежить тут зі стрілою в голові, звати Донні Лео Барбер, білошкірий, тридцять два роки, мешкає в трейлері у парку Трейлз-Енд, що в Кемероні. Місце роботи ми встановити не змогли. Звільнений на загальних засадах без права відновлення у військово-повітряних силах чотири роки тому. Має ліцензію на збирання планерів і силових пристроїв, видану Федеральним управлінням авіації. Колись працював аеромеханіком. Штраф за незначне порушення — ненавмисний постріл із вогнепальної зброї в межах міста, штраф за порушення чужого права власності протягом останнього сезону полювання. Визнав себе винним у браконьєрстві, коли незаконно полював на оленя в окрузі Самміт, коли то було, Вілбурне?

— Два сезони тому, він щойно отримав назад свою ліцензію. В Управлінні про нього знають. Він за підранками ніколи не бігаʼ. Якщо воно не падаʼ прямо там, то він жде наступне… Якось…

— Розкажи, що ти знайшов сьогодні, Вілбурне.

— Ну, я їхав собі дорогою місцевого значення номер сорок сім, десь за милю на захід від того мосту, годині о сьомій цього ранку, коли мене спинив старий Пекман. Він важко дихав і тримався за груди. Тільки й міг, що розтуляти й затуляти рота і показувати кудись у ліс. Я пройшов углиб густого лісу, ну, не більш ніж сто п’ятдесят ярдів, а там цей Барбер, розвалився на стовбурі дерева зі стрілою в голові, і цей олень, теж зі стрілою. Вони ще принаймні з учора задубіли.

— З учорашнього ранку, я б сказав, ураховуючи прохолодну погоду, — додав лікар Голлінгсворт.

— А сезон відкрився тільки цього ранку, — сказав мисливський інспектор. — У цього Донні Барбера була з собою стійка, щоб на дерева залазити, та він не встиг її прилаштувати. Скидалося на те, що він прийшов туди вчора, щоб приготуватися на сьогодні або щоб займатися браконьєрством. Бо чого б іще він брав із собою лук, якщо просто облаштовував ту стійку. То йде цей красень олень, і він просто не міг встояти — люди так часто роблять, на моїй пам’яті. Таких випадків по лісу повно, мов кабанячих слідів. А тоді той другий підійшов, коли Донні вже різав оленя. За сліди нічоʼ не можу сказати, бо там такий дощ влупив, саме