Катерина Скрипець (Ketty Lynx) - "Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)

-Що? У вас нічого не було? -В очах заходу сонця з'явилися вогні злості -Ну добре, як знаєте, я піду!

Гранд розумів, що якщо продовжив у тому ж дусі, то ризикує посваритися зі своїм первістком, тому поспішно втік. До молодого подружжя підійшла Королева-мать -Чого це Гранд втік підібгавши свій хвіст? Захід сонця, що вже сталося? Чи не встигли ви вийти з нори, як із Королем-батьком щось не поділили, образив вас?

Молода Корольова продовжувала мовчати, замість неї відповів Захід сонця - Не хвилюйтеся матінка, батько просто невдало пожартував, щодо ночі - Миру похитала головою - Але я швидко дав зрозуміти батькові, що жарти недоречні

-Ти подивись. Раніше Гранд сміливо жартував, тепер він боїться криве слово проти тебе сказати. Хвалю тебе!

-Як Квітка та Туман? Прокинулися вже, з ними тепер можна поговорити? Можливо вони припинили ображатися

-Який ти нетерплячий сину мій. Я ж учора тобі казала що Тумана та Квітка краще зараз не чіпати. Тим більше, що Квітка та Весна вже встигли посваритися. З кожним днем ​​Квітка стає нестерпною. Мені здається, що вона в майбутньому стане копією вашого дідуся, покійного вашого батька Гранда. Я не знаю як бути

-Що вони цього разу не поділили? Дивно від народження вони були нерозлучними, що тепер їх розлучило?

-Не завжди дружба буває вічний синок. Тим більше, у них характери різні. Весна м'яка, її легко поранити, образити. Тим більше, що вона розуміє все інакше, не як Квітка. Квітка ж жорстка за характером, вважаємо за краще говорити все безпосередньо, не думаючи про наслідки. Ось і виходить, що слова Квітка дуже ранять. А не поділили, Весна спробувала роз'яснити сестрі твій вчинок, але на жаль Квітка вперто стоїть на своєму

-Можливо коли вони підростуть, то все зрозуміють? -несміливо промовила чорно-сіра Королева -Адже так?

- Хто знає Місяць, або тебе все ж таки називати Місячна Сльоза? Сподіваюся, що Квітка переросте свій характер

-Називайте мене як завгодно. Я вже звикла до того, що мене всі називають Місяць, це легке ім'я

-Що ж у сімейному колі ми зватимемо тебе Місяць. А для інших ти Місячна Сльоза - засміялася Миру

-Мій Королів Місяць, коли ви хочете побачити свою родину? Коли нам краще вирушать у дорогу?

-Я навіть не знаю. Якщо чесно, то я дуже боюся повертатися додому. Що коли про мене всі забули?

-Не кажи дурниць Місяць! -Грізно сказала біла -Можливо твій батько давно тебе поховав, але я впевнена що твої сестри, брати і твоя мати не забули про тебе! Ти жодного разу не розповіла про свою матір, вона жива?

-Так, моя добра матінка жива, принаймні я її бачила живою перед тим як тікала з племені. І коли мене повернули так само бачила. Вона навіть намагалася заступитись за мене перед батьком. Я дуже сумую за ними всім. Навіть за своїм батьком сумую. Яким би він не був він все одно залишається моїм батьком, адже він почав мене

-Мудрі слова Місяць. Раніше я сильно ображався на батька, але потім зрозумів, що він у такий спосіб виявляє до мене свою любов і турботу. Кожен любить як уміє. Матінка розповідала, що мій дід був жорстоким батьком

-Це так. Гранд дуже боявся. Якщо щось було не як хотів покійний Король, то він був готовий рвати на шматки кожного, хто потрапить у його лапи. Ось тому Гранд іноді виявляв таку дивну турботу до заходу сонця. До Квітки і Весни він ставиться інакше, трепетно. Ні до чого не примушує. Майже недавно Гранд повідомив, що в майбутньому збирається шукати майбутніх чоловіків для твоїх сестер. Але я не дозволю йому так зробити. Пригадаю йому історію з тобою, сумніваюся, що після цього Гранд захоче когось або насильно одружити

-Тоді якщо так, то можливо завтра можна вирушити в дорогу? Дорога до “Сльози, що падає” не легка, займе кілька днів. Як ми підемо, одні чи можливо, візьмемо з собою пару воїнів для безпеки?

-Я думаю, що вам краще йти самим. Якщо племінні побачать, що з вами охорона, то подумають, що ви зібралися на них нападати, або не довіряєте їм. Тим більше я впевнена що Захід сонця не дасть тебе в образу. Пам'ятаю як він хоробро пішов у бій на Чорну Смерть, а цей бродяга набагато сильніший і хитріший за тебе був, пам'ятаєш син?

-Та матінка пам'ятаю. Чорна Смерть гідний супротивник. Тим більше, що він пояснив мені свій вчинок

Цілий день Квітка, Туман не розмовляли, навіть не дивилися у бік Захід сонця та Місяця. Лише Весна весело грала з молодими правителями. Миру тимчасово почала навчати онука та доньку. Хоч спочатку малюки упиралися, але потім все ж таки стали уважно слухати мудру Королеву-мати. Наступного дня на світанку Захід сонця і Місячна Сльоза вирушили в дорогу, у бік “Сльози, що падає”. Захід сонця ніколи ще не йшов так далеко від племені, бо Сонячні Промені не так далеко знаходяться від Вільних Вітрів. Молоді коти йшли один біля одного. По дорозі кішка розповідала Захід сонця про своє племені, про правила, про історію. Захід сонця і Місяць встигли перейти кордон свого племені, і опинилися на нейтральній території, яка все ще була під контролем бродячих котів. Несподівано їхній шлях перегородили двоє великих кота з численними шрамами на тілі, вони з ненавистю дивилися на непроханих гостей. Один з них хитро промовив: - Ти подивися, який видобуток до нас прийшов. Не побоялися кошенята поткнутися на наші землі. Хто такі, як посміли вторгнутися на нашу землю?

Захід сонця грізно вигнувся в дугу, заступаючи собою Місячну Сльозу - Ми не прийшли до вас воювати, нам лише потрібно пройти вперед. Ми йдемо у гості в одне плем'я. Ми не чіпатимемо ваш клан, тому краще пропустіть нас!

-А якщо не пропустимо, тоді що? Чи порвеш нас зі своєю кішечкою? А кішечка щось так. Позич її на день, ми з нею побавимось. У нас давненько такої красуні не було. Позичиш? -коти голосно засміялися

-А Ви спробуйте підійти до нас, спробуйте відберіть її у мене. Вмить дізнаєтеся яким я буваю в гніві!

-Ти нас що лякати надумав? Ти кошеня напевно осліп, раз не бачиш хтось перед тобою! Та ми тебе порвемо!