Кулик Степан - Відродження-4, Кулик Степан

Розділ 25

Лицарі, що вишикувалися в шеренгу, на мій маневр не відреагували. Очевидно, вирішили, що я, як і Сашка, вирішив ухилитися від бою. От і добре. Для того, щоб опинитись у них за спинами, вистачило хвилини.

Проскакавши трохи вперед, я розвернув коня і послав його прямо на ниті, що чітко виднілися, туди, де вони вже більш-менш зближалися, але ще не сходилися в пучок. Інтуїтивно розуміючи, що всі разом вони будуть надто міцними. А ось по одній…

Кінь зупинився так різко, наче натрапив на стіну. Ледве у сідлі втримався. Але не розгубився. Використав поштовх як додаткову енергію і щосили опустив меч на найближчу нитку.

Трохи не розрахував і зачепив одразу дві. Меч сіпнувся в долоні, наче я рубав пружну гілку, але не зупинився — розрубав обидві.

Маг, що ховався у підліску, видав протяжний, болісний стогін, а два лицарі завмерли, як статуї. Причому, не лише вершники, а й коні.

Зрадівши успіху, я з подвоєною силою і швидкістю почав рубати ниті, що залишилися.

Знадобилося шість чи сім ударів.

Потім пролунав звук, найбільш схожий на луснувшу тятиву, стогін мага перейшов у протяжне виття, а всі лицарі завмерли, так і не діставшись до моїх товаришів. Загалом у парі кроків. Але, з ними пізніше…

Я розвернув коня і послав його у бік лісу. Мені потрібний був маг. Вже цього я постараюся не проґавити. Мусить хтось, зрештою, відповісти на мої запитання.

На жаль… Не пощастило і тепер. Мабуть, маг вклав надто багато енергії в закляття, і коли я його розірвав, відкат виявився занадто сильним. Загалом, коли я доскакав до того місця, де він ховався, то знайшов у кущах лише купку чи то димлячого, чи то паруючою одягу.

— Твою гіпотенузу...

Знову завертаю коня, сподіваючись хоч тепер не запізнитись. Весь загін лицарів так само, нерухомо завмер упоперек дороги.

Найманці теж не розгубилися і біжать до них, готуючись рубати і трощити.

— Стійте! — піднімає руку сер Такс. — Стійте! Це големи! Мені доводилося мати із такими справу. Вони вже безпечні. Тепер треба лише їх роздробити. Обережно. Щоб зброю не зіпсувати.

Судячи з тону, лицар знав, що говорив, і я теж притримав коня.

Големи... Доводилося читати. І з того, що знав, задушевної розмови і цього разу не вийде. Оскільки це лише ляльки. Не мають власного розуму.

Тим часом сер Такс неквапливо підійшов до найближчого лицаря, примірявся і точно вдарив довгим і тонким стилетом у проріз шолома. Мить, і лицар зник. Причому разом із конем. А на дорозі залишилася лежати лише купа якогось пилу, спорядження та зброя.

Ще удар… Ще…

Хвилина — і замість шеренги незламних навіть на вигляд лицарів лише вісім комплектів лицарських обладунків і кінської збруї.

Спішився, нахилився і підняв те, що лежало зверху найближчої купки.

«Ліва латна рукавиця. Захист +15. Спритність +5. Входить у набір Обладунки Чорного Лицаря. Сет складається із 10 предметів. Повністю екіпірований дає + 300 ХП»

Ух, ти!

Напис, що вискочив, нагадав мені відразу про кілька речей.

Відключивши повідомлення Системи, я настільки зжився з реальністю цього світу, що зовсім забув про всі бонуси, які вона дає. І вже давно не заглядав ні в свої властивості, ні в уміння. А тільки дві останні перемоги над зовсім неслабкими супротивниками повинні були відсипати досвіду цілком достатньо як мінімум для отримання чергового рівня.

— Вітаю, мілорде. Знатний улов... — підтвердив опис Системи сер Такс. — Обладунки Чорного лицаря! Повний та зовсім новий комплект. Ще й зі збруєю на коня. Мені навіть важко сказати, скільки таке добро буде коштувати на ринку. Але що найменше пару тисяч золотих за кожен, готовий присягнути власним ім'ям.

Почувши слова лицаря, Карл і Берт швидко перезирнулися.

З одного боку, вони продали мені свої мечі і не мали права на долю у здобичі. А з іншого — такі гроші. Тут хто завгодно потилицю почеше. І щоб не вводити нікого в спокусу, я поспішив озвучити прийняте рішення.

— Що ж, справді добра здобич. І нам усім пощастило. Даю кожному по комплекту. Хочете — самі надягайте. Хочете — продавайте.

Вчасно... Не знаю, перемогла б жадібність чи слово честі, але ситуація відразу ж розрядилася. Немов легкий вітерець пронісся і розвіяв хмари, що згущуються. Усі кинулися до здобутку, почали його оглядати та приміряти.

Я також.

«Зброя Чорного лицаря. Тип — важкий обладунок»

«Латний нагрудник Чорного лицаря. Захист корпусу +100. Бонус — «+20 до статури»

«Кольчуга Чорного лицаря. Захист корпусу +50. Бонус — "+10 до сили"

«Глухий шолом із бармицею. Захист голови +40. Бонус — "+10 до сили"

«Латні рукавиці Чорного лицаря. Захист рук +30 (пара). Бонус — "+10 до спритності"

«Кольчужні штани Чорного лицаря. Захист ніг +20. Бонус — «+10 до витривалості»

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍