Кеті Рід - Ти моє світло, Кеті Рід

З кожним доторком, з кожним вдихом і видихом поцілунок посилювався, сповнюючись відчаєм і болем. Розкривши губи, я рвано видихнула. Макс скористався цим і поглибив поцілунок. Навіть при всьому напруженні почуттів він рухався дуже обережно – так, наче боявся перейти межу. Я ж уже більше не боялася. Для цього було надто пізно.

Притягнувши його за шию обома руками, я впилася в його губи з новою силою. Я не хотіла думати, що буде потім, хто може увійти в студію і побачити нас тут наодинці. Це не мало жодного значення. Я хотіла прожити цей останній шматочок життя, перш ніж впасти на саме дно. Але Макс, схоже, мав інші плани.

Відірвавшись від мене, він перевів подих. Я вперто тягнула його до себе, але він був сильнішим. Звільнившись з моїх рук, Макс випростався, а потім підняв на ноги і мене. Я затремтіла від обурення й жалю. Жалю, що цей момент – наш момент – скінчився.

– Що б я не сказав, ти не повіриш, так? – спитав він. Його пальці на мить стислися на моїх передпліччях, які він так і не відпустив.

– Я втомилася від всього, – прошепотіла я, не піднімаючи голову. – Я більше так не можу. Відпусти мене.

Його хватка ослабла. Та не встигла я зробити крок назад, як Макс притягнув мене в обійми. Сил опиратися не було, тому я просто заплющила очі, ховаючи обличчя в його куртку. Тоді Макс важко зітхнув і схилив голову над моїм вухом.

– Ти дуже жорстока.

Мої губи смикнулися в подобі посмішки, коли я підняла голову, щоб зазирнути йому в обличчя. Піднявши важку руку, занурила кінчики пальців у темні хвилясті пасма. Вони були м’якими, мов пух.

– Як і ти, – видихнула я.

Зробивши над собою останнє зусилля, я прибрала руки Макса зі своєї талії. Він більше не пручався. Лише його очі наповнились болем, але вперше в житті я розуміла, що вчиняю вірно.

Те, що було між нами, було неправильним. Ми обидва страждали в стосунках, де кожен намагався зачепити іншого якомога болісніше. І ставало б лише гірше. Це мало закінчитися, поки не стало надто пізно.

– Бережи себе, – хрипло прошепотів він.

Двері тихо клацнули, коли він пішов. Я лишилася одна, як і раніше.