Лю Цисінь - Проблема трьох тіл

підтвердження своєї теорії щодо наявності підсилюючого коефіцієнта відбиття в бар'єрів у зоні променистої рівноваги: енергетичні дзеркала не тільки відбивають випромінювання з нижчою частотою, а й підсилюють його. Усі загадкові раптові флуктуації в межах вузького діапазону частот, які вона спостерігала, були насправді випромінюванням, що приходить із космосу і підсилюється після відбиття від енер-гетичних дзеркал Сонця. Ось чому в ті моменти не було видимих збурень на його поверхні.

Найімовірніше, цього разу, коли електромагнітне випромінювання Юпітера досягло Сонця, воно було також відбите і посилене у сто мільйонів разів. Земля отримала обидва пакети випромінювань (без посилення і після нього) із різницею в часі, що дорівнює 16 хвилинам і 42 секундам.

Отже, сонце може бути підсилювачем радіохвиль!

Але залишалася невирішеною проблема: Сонце отримує електромагнітне випромінювання із космосу щомиті, включно з радіохвилями, які випромінюються із Землi. Чому тільки деякі з них посилюються? Відповідь була простою: окрім вибірковості енергетичних дзеркал за частотою, яку вони відбивають і підсилюють, існував потужний захисний бар'єр у вигляді конвективної зони Сонця. Нескінченний процес перемішування речовини з метою перенесення енергії до зовнішніх шарів Сонця відбувається в цій наповненій плазмою зоні Сонця. Радіохвилі, які прийшли з космосу, повинні спочатку подолати кон-вективну зону цієї зірки, щоб підсилитися і відбитися від енергетичних дзеркал. Це означає, що для того, аби мати можливість досягти енергетичних дзеркал, хвилі повинні володіти більшою потужністю, ніж якесь порогове значення. Переважна більшість розташованих на Землі джерел випромінювання не можуть подолати цього порога, але електромагнітне випромінювання Юпітера перевищує це порогове значення, як і потужність передавачів «Червоного берега»!

Проблема із сонячними засвіченнями залишалася невирішеною, але відкривалася інша, захоплююча дух перспектива: людство могло використовувати Сонце як суперантену і з її допомогою транслювати радіохвилі вглиб Всесвіту. Радіохвилі будуть перевипромінені з потужністю випромінювання Сонця, яка в сотні мільйонів разів перевищує загальну використану потужність передавачів на Землі.

Цивілізація Землі отримає можливість стати цивілізацією другого типу за Кардашовим!

Наступним кроком було порівняння форми хвиль двох сигналів випромінювання Юпітера і відбитого сонячного засвічення, прийнятих «Червоним берегом». Якщо вони співпадуть, то гіпотеза отримає подальше підтвердження.

Є Веньцзє звернулася з проханням до керівництва зв'язатися з Гаррі Петерсоном і запросити осцилограми електромагнітного випромінювання Юпітера. Це було непростим завданням. Знайти перевірені й надійні канали зв'язку, а також заповнити численні форми запитів, пояснень і подолати всі бюрократичні бар'єри. Є Веньцзє доводилося чекати.

Але був і простіший спосіб довести правильність гіпотези: «Червоний берег» сам міг послати радіохвилі на Сонце із потужністю, яка перевищує порогове значення.

Є Веньцзє знову звернулася із запитом до керівництва. Але вона не наважилася назвати справжню причину — занадто фантастичним було припущення, і запит однозначно був би відхилений. Озвученим обґрунтуванням була необхідність провести експеримент для її дослідження у боротьбі з перешкодами: система передачі «Червоного берега» буде використана як дослідний радар, чий відбитий сигнал після розшифрування дасть додаткову інформацію про сонячне випромінювання. І Лей Чжичен, і Ян Вейнін мали добру технічну освіту, і їх нелегко було обдурити, але експеримент, запропонований Є Веньцзє, мав реальні аналоги досліджень на Заході. Насправді експеримент із технічного погляду не становив значних труднощів і був простіший, ніж радіолокаційні дослідження планет земної групи, що вже успішно завершилися.

— Є Веньцзє, ти переходиш усі межі, — сказав комісар Лей, хитаючи головою. — Твоє дослідження повинно бути сфокусоване на теоретичних аспектах. Тобі потрібні всі ці складності, пов'язані з цим експериментом?

— Комісаре, є велика ймовірність зробити значуще відкриття. Експеримент абсолютно виправданий. Потрібно провести його всього лише раз, будь ласка! — з усіх сил намагалася переконати того Є Веньцзє.

— Комісаре Лей, може нам варто провести один експеримент, — запропонував Ян Вейнін. — З технічного погляду це не буде важко. Прийом відбитого сигналу після передачі очікується за...

— За десять хвилин, — закінчив Лей Чжичен.

— «Червоний берег» має достатньо часу, щоб перейти з режиму передачі в режим моніторингу.

Лей Чжичен похитав головою.

— Я знаю, що технічно і функціонально це нескладний експеримент. Але у вас обох не має тонкощів відчуття і сприйняття таких моментів. Ви хочете направити надпотужний випромінювач радіоантени на червоний сонячний диск. Ви замислювалися про політичний символізм таких експериментів[72]?

Ян Вейнін і Є Веньцзє були абсолютно приголомшені. Вони не вважали зауваження Лея лише відмовкою. Якраз навпаки, вони були налякані тим фактом, що не подумали про те саме. У ті роки пошуки політичного символізму в будь-якому явищі доходили до абсурду. Звіти досліджень Є Веньцзє ретельно вивіряв комісар, а технічні терміни, пов'язані із Сонцем, перевіряли по кілька разів, щоб уникнути політичних двозначностей. Терміни на кшталт «сонячна пляма» були категорично заборонені[73]. Експеримент, у ході якого на Сонце направляли потужний передавач, можна було витлумачити тисячами позитивних значень, але одна негативна інтерпретація може спричинити політичну катастрофу для всіх учасників. Причина відмови у проведенні експерименту в Лей Чжи-чена справді була вагома.

Але Є Веньцзє не збиралася здаватися. За її задумом отримати бажане вона могла лише з невеликим ризиком для себе. Радіопередавач бази мав високу потужність, але всі його компоненти були виготовлені в Китаї під час Культурної революції, і тому не відрізнялися надійністю, отож частота відмов обладнання була високою. Після приблизно п'ятнадцяти сеансів передач уся система потребувала перевірки працездатності, а потім відбувалася тестова передача для регулювання параметрів і налаштувань. Присутніх на тестових передачах було небагато, а цілі передач і інші параметри вибиралися довільно.

В один із днів, коли вона була на чергуванні, її залучили для проведення тестової передачі після технічного обслуговування обладнання. Позаяк протокол тестової передачі був скорочений і не містив багатьох операцій, у залі були окрім Є Веньцзє тільки 5 співробітників. Троє з них — оператори невисокого рангу, які не розуміли суті проведених експериментів і лише вміли обслуговувати техніку. Інші два були техніком й інженером, але після двох днів налагоджувальних робіт, їхня увага була розпорошена через втому. Спочатку Є Веньцзє встановила потужність передачі на запорогові значення, відповідно до її теорії захисного бар'єра й енергетичних дзеркал, що вимагало максимальної потужності випромінювача. Потім вона встановила значення частоти сигналу на найбільш імовірне, яке має шанс відбитися від дзеркала. І під виглядом випробування механічних компонентів антени, вона спозиціонувала випромінювач антени на призахідне Сонце. Зміст пакета передачі залишився таким самим, як і завжди.

Це був ясний осінній день 1971 року. Надалі Є Веньцзє неодноразово пригадувала той день, але не могла вказати жодного особливого передчуття, крім палкого бажання, щоб сеанс