Максим Іванович Кідрук - Жорстоке небо

літака). Знову переглянувши наведені у Wikipedia приклади, Діана зрозуміла, що запис /TB SVR BLO 060 — це попередження про значну турбулентність на висоті нижчій за 6 000 футів.

«Отже, що маємо? — підсумувала Діана. — «Boeing 737-400» добряче потрусило на висоті 5 000 футів у суцільній хмарності на відстані 25 миль від аеропорту Париж-Північ. У цей же час під ним пролітав «ААРОН 44» рейсу 1419». Загалом — нічого. Нічого такого, що суперечило б аеропортовому погодному звіту METAR. Жінка дочитала статтю про PIREP’и, переконавшись, що цей формат не передбачає наявність конкретних даних про видимість. Та й як отримати ці дані на такій висоті, особливо, коли летиш уночі, та ще й у непробивних хмарах?

Сподівання на те, що після аналізу погодних звітів пілотів вона зможе скласти уявлення про погоду над аеропортом і зрозуміти, чому на записах аеропортових камер спостереження видимість краща, ніж зазначена в METAR’і, практично щезли. Діану протнула хвиля невпевненості, вона відчула, як сильно втомилась протягом дня, якось враз, в одну мить захотілося спати. Позіхнувши, жінка подумала про те, що майже напевно займається дурницями: у кращому разі нічого не знайде, у гіршому — виставить себе дурепою. Та все ж, перед тим як скинути ворсистий халат і залізти під ковдру, вона примусила себе переглянути решту звітів.

«Це не займе багато часу».

Діана зняла викладений тюрбаном рушник і струснула головою, розрівнюючи волосся. Потому поклала на складені «лотосом» ноги записник і, схилившись над монітором, пробіглася очима по другому із надісланих Марселем PIREP’ів.

UA /OV PNN 310030 /TM 2145 /FL220 /TP A321

/SK 010BKN140 /TA –49 /WV 280045

/TB SVR /RM LGT FZRA INC

Звіт надіслав о 21:45 (/TM 2145) пілот літака «Airbus A321» (/TP A321), що знаходився на відстані тридцяти миль на північний захід від аеропорту Париж-Північ (/OV PNN 310030) на висоті 22 тисячі футів (/FL220). Пілот повідомляв про: температуру –49 °C за бортом (/TA –49), рвані хмари у значному діапазоні висот — від тисячі до 14 тисяч футів (/SK 010BKN140), західний вітер швидкістю 45 вузлів (/WV 280045) та, як і пілот з попереднього, розглянутого Діаною, звіту, про високий рівень турбулентності (/TB SVR[84]).

І знову нічого особливого. Параметр 010BKN140 був абсолютно неінформативним з точки зору визначення зони видимості пілотів.

Ще раз позіхнувши, Діана, задля годиться пробіглась поглядом по третьому PIREP’і:

UA /OV PNN 260010 /TM 2150 /FL150 /TP A319

/SK CLR /TA –36 /WV 270040

/TB SVR

Регіональний літак «Airbus A319» (/TP A319) о 21:50 (/TM 2150) доповідав про значну турбулентність (/TB SVR) на висоті 15 тисяч футів (/FL150) за десять миль на захід (/OV PNN 260010) від аеропорту Париж-Північ. Діана відклала блокнот і налаштувалась вимкнути ноутбук, коли зауважила дещо дивне біля маркера /SK, яким відмежовано блок параметрів хмарності:

/SK CLR

Діана двічі кліпнула, а тоді звірилася зі статею у Wikipedia для того, щоб переконатись, чи не помилилася: CLR означає clear — чисте небо.

Чисте небо? Жодних хмар? Якби Діана вміла свистіти, то присвиснула б, а так жінка тільки прикусила краєчок нижньої губи. З відстані, меншої ніж за два десятки кілометрів від аеропорту, метеорологічна служба якого рапортує про страшний снігопад і критично низьку видимість, пілот присилає звіт, у якому йдеться про безхмарне небо. Це якась помилка, такого не може бути!

Діана міркувала, що, можливо, «Airbus A319» давно вилетів з хмар і рапортував про те, що над ним чисте небо? І тут-таки усвідомлювала, що це припущення неправильне: у блоці /SK йшлося про стан хмар не лише над літаком, але й під ним. Крім того, неподалік від «Airbus A319», на значно вищій висоті, летів своїм курсом «Airbus A321», який доповів про появу поскубаних хмар з висоти 14 тисяч футів (більше чотирьох кілометрів), які тягнулись майже до землі. А319 мав би знаходитись зовсім близько біля кромки хмар, а відтак, не міг їх не бачити.

Не зауваживши, як швидко злетіла сонливість, Діана розглядала інші можливі варіанти. Пілот просто помилився? Малоімовірно. Пілот не побачив хмар?.. Хм… Жінка спробувала уявити себе в кабіні пасажирського авіалайнера, що протискається крізь сніговий буран і потрапляє в зону турбулентності. Довкола цілковита темрява, літак стрясає, дисплеї та цифрові покажчики стрибають перед очима пілотів. Турбулентні вихори настільки сильні, що пілоти вирішують випустити PIREP, щоб попередити інші рейси, що знаходяться неподалік. Навряд чи вони у змозі точно визначити границю хмарного покриву.

На кілька секунд придумане пояснення задовольнило Діану, але, обмізкувавши все ще раз, вона його відкинула. Йдеться не про рівень хмар, бо пілот написав, що хмар немає взагалі. Вона зиркнула на годинник у правому нижньому кутку екрана, де висвічувався український час. 01:01. У Франції минула перша хвилина 15 лютого. Зателефонувати в таку пізню годину Марселю — це, певно, вершина нахабства, особливо, якщо її запитання виявиться нісенітницею, але жінка розуміла, що не засне, доки не докопається до істини.

Порившись у сумці, вона дістала візитку Марселя, змарнувала півхвилини, шукаючи мобільний телефон, який, потрапляючи до її сумочки, неначе провалювався в паралельний всесвіт, після чого, гамуючи сумніви, поспіхом набрала номер.

Поки з мобілки линули довгі гудки, Діана уявляла, що зараз робить Марсель Лакруа. Спить чи, може, дивиться з дружиною телевізор? Вона не знала, чи він одружений. А якщо одружений, то цікаво, яка в нього дружина: така ж дебела й неповоротка? Сяйнувши легкою усмішкою, Діана вималювала в голові родину вайлуватих велетнів, котрі, взявшись за руки, прогулюються парком або штовхаються уві сні, ледве поміщаючись на двоспальному ліжку. Звісно, можливий інший варіант: дружина Марселя Лакруа — мініатюрна витончена жінка, граційна й життєрадісна, схожа на американську акторку Хайден Панттьєрі, подругу боксера Володимира Кличка. Діана згадала руки Марселя, коли він простягав їй візитку — обручки не було. Правда, це ні про що не дає підстави стверджувати, бо сама кілька років не носить обручки. Проте вона відчувала, що Марсель неодружений. Може, у нього є подруга, хоча в такому разі француз навряд чи запросив би її, Діану, до ресторану в центрі Парижа. Хоча… Несподівано усвідомивши, що 14 лютого, День закоханих, по суті, ще не закінчилося, Діана пожалкувала про рішення потурбувати Марселя (у голові постала картинка: дебелий француз і його пасія, попиваючи дороге шампанське, ніжаться в ліжку… масивні ступні Марселя звисають з краю лежака). У ту мить, коли вона налаштувалась припинити виклик, у телефоні клацнуло, а з