Мерайя Д Рок - Випадковий свідок, Мерайя Д Рок

                - Відстрілюються. – спокійно і трохи відсторонено промовив Малкольм.

                - Ідіоти! – резюмував Колін і дістав пістолет.

                Джим відчув, як липкою хвилею підіймається острах. Він навіть здивувався, адже буквально щойно був упевнений: він не боїться перестрілки, він не боїться тих злочинців. Він готовий! А тепер долоні його стали вогкими і тремтячими, а ноги – безвільними і слабкими. Здавалося, що коліна просто зараз підломляться під власною вагою.

                - Тримайся позаду. – нагадав Малкольм і теж дістав зброю. – Коліне, слідкуй за хлопцем.

                - Сер, я… - видихнув Джим. – Я не впевнений…

                Йому було соромно. Як ніколи в житті не було, навіть тоді, коли він загубив плавки в басейні, і мусив прикриватися руками, доки хлопці з його класу намагалися припинити реготати і допомогти йому піймати власний одяг. А тоді він гадав, що пізнав найбільший сором!

                Але тепер він просто не уявляв, куди подіти очі. І тільки страх підставити людей, чиї спини він мав прикривати, змусив Джима визнати, що йому страшно.

                - Все добре. – Колін кинув швидкий погляд на Малкольма, і м’яко підштовхнув хлопця у бік авто. – Лишайся тут, за кермом. Зрозумів? Ми справимось самі, потім обговоримо твою реакцію і так далі. Ми маємо йти вперед, а ти лишайся тут і слідкуй за обстановкою. Головне – тримай машину готовою до старту. На сьогодні це – твоє завдання.

                Джим глибоко вдихнув і кивнув, показуючи, що він все зрозумів і все зробить. Сором чи ні, але він бачив, що Малкольм поспішає, і чув тому поспіху причину. Вдалині стріляли. Детективи мусили йти. А він лише заважав.

                - Йдіть. – через силу вичавив він – Давайте, я… Я за кермом.

                Це був кінець його мріям. Джим був впевнений: йому відмовлять після стажування. Так зганьбитися на першому ж арешті треба вміти. Він, Джим, виявляється умів…

                Він сів на водійське сидіння, перевіривши про всяк випадок наявність ключа, провів сумним поглядом високу фігуру Малкольма, що ніби розчинилася в золотаво-зелених сутінка під кронами дерев, і ляснув себе по лобі з такою злістю, що звук ляпаса на мить оглушив його.

                Це був провал. Джим ненавидів себе за цю слабкість, за неконтрольований страх, якого він не очікував. Він підвів команду. Це було єдиним, про що Джим міг думати, сидячи за кермом службового «Доджа» і просто інертно очікуючи розв’язки подій, що відбувалися під кронами дерев, доки мотор авто працював на холостих обертах.

                Джим вже майже потонув у своєму відчаї, особливо коли стихли звуки пострілів, коли його увагу привернув якийсь рух в густій яскравій зелені попереду нього. Спочатку хлопець навіть не усвідомив, що саме було не так, але в тому, що було «не так» він не сумнівався. Усі сторонні думки випарувалися миттєво, відігнавши навіть згадку про той страх, що зкував його кількома хвилинами раніше.

                В кущах хтось був. Хтось сторожко скрадався, ховаючись за зеленню листя, на межі світла і тіні. І Джим сумнівався, що наміри цього «когось» були мирними… Він тихенько сповз вниз сидінням і зняв «Додж» з ручника.

                Чоловіча постать виникла одразу вся, ніби гілля розступилося враз, випускаючи того, хто переховувався в тіні. Це був ще не старий чоловік. І хоч волосся його блищало сивиною, та він був, скоріше, «бувалим» ніж «пожившим». Джим одразу упізнав в ньому Дерека Клейтона, на прізвисько Цирульник., батька братів-злочинців, за якими і приїхала група захоплення на чолі з детективом Малкольмом.

                Тже, Клейтон зумів вислизнути із пастки… Джим не думав, коли перемикав передачу з нейтральної, витиснувши щеплення. Він не думав про власну безпеку, про правильний порядок дій, про протокол. Все, що турбувало його в той момент, це невідомий йому, майже собачий інстинкт: впіймати здобич.

                «Додж» смикнувся, зриваючись в з місця, коли Джим натиснув газ, майже одразу переходячи на другу. Авто ніби відчувало азарт водія, слухняно здійнявшись із місця вперед.

                Дерек Клейтон вкляк на місці, коли авто, на яке він націлився, зірвалося з місця. Він спробував втекти, та його підвели нерівності поверхні і мокра, слизька трава, ще не висохла від ранкової роси. «Додж» збив його в момент, коли Клейтон відновив рівновагу і спробував знову відскочити в бік, аби уникнути зіткнення.

                Джим не усвідомлював, коли і як вихопив свій пістолет, наручники і рацію, коли і як вистрибнув з авто і навів зброю на Дерека, що безсило лежав на землі.

                - Не рухатися! – Джим сам здивувався тому, як твердо і рішуче звучить його голос. Ввімкнув передачу і повідомив. – Колеги, Клейтона затримано. Він у мене.

                - Ми йдемо. – відгукнувся опкійний голос Малкольма. – Молодець, стажере.