Стів Маккартер - Едей Спенадей та Полум'я помсти, Стів Маккартер

Хто ці двоє? Ну, одна з них точно Відьма. Мені навіть не потрібно було запускати сітку відчуттів, щоб зловити її імпульси. Все читалося по її обличчі, яке трохи біліло в темряві. Але навіть цього вистачило, аби зробити правильні висновки. Хто інший? Я чула його впевнений і занадто холодний тон. Чула його кроки. Холоднокровний вбивця. Я була певна, що знаю, хто він є. Нас би не найняли вбити звичайного незримого. Ні. Цей чоловік розмовляв таким тоном, наче йому доведеться виконати чергову криваву роботу за сьогодні. Одним вбивством більше, одним менше. Хто їх рахує? Смерть для цієї людини нічого не означає. Навіть її власна. Це їх філософія. Дуже вправних і дуже рідкісних людей. Біда для них двох лише у тому, що це і моя філософія також. Гадаю, Вайолет теж від нас далеко не пішла.

- Добре. - сказала Вайолет. - Розважимося. Стару Відьму чи кульгавого смертьмейстера? О! - на мою біду раптом якась геніальна думка осяяла напівхимерницю. - А давай я займуся кульгавим. У мене до цього дня ще не було сутичок зі смертьмейстером. Ну, окрім… сама знаєш. - підморгнула мені Вайолет.

Її розрахунок був точним. Вона хотіла отримати перевагу в бою зі смертьмейстером завдяки раптовому застосування своїх здібностей. Навряд би вони зчинили потрібний ефект на ту Відьму, адже половина умінь Вайолет взагалі не подіють на Химерницю. А от на звичайну людину… Ну, майже звичайну. Напевно, за її задумом вона повинна була упоратися зі смертьмейстером, а потім нам удвох легше було б здолати Відьму. Такий план. Ідеальний. В теорії.

І чому все насправді відбувається зовсім не так, як люди собі планують?

Бій зі смертьмейстером. Схоже, Вайолет сильно недооцінювала майстерність “просто” людини. Або переоцінювала власні сили і майстерність. І кого вона відчувала ще? Чому не розібралася у своїх відчуттях?

- Хочу бачити, як ллється ваша кров. - втомлено сказала швабра-Відьма і запалила очі.

Зелені! От халепа! З огляду на її не молодий вік, можна припустити, що володіє вона своїм кольором бездоганно. А це означає, що вбити її буде ще складніше. Маленькі поранення для таких Відьом нічого не значать. І з великих може не йти кров, якщо Відьма достатньо могутня і досвічена. Треба добряче попотіти, щоб витримати бій із нею.

Тим часом ворожа Химерниця розкрутила вогники навкруги зап’ясток і випустила нам над головою дві доволі великих розмірів білі кулі. Стало світліше. Тепер я могла ліпше роздивитися противників. Їх дійсно було двоє. Худорлява висока Відьма, обтягнута чорним плащем. Смертьмейстер був одягнений просто. Як звичайна людина, яка спокійнісінько зможе загубитися серед будь-якого натовпу. Такий нічим не запам’ятається. Ні зовнішністю, ні одягом. Тільки холодні очі приреченого вбивці. Приреченого вбивати і одного разу померти самому. Чи багато ви знаєте смертьмейстерів, які дожили до старості? От і я теж.

- Ох, ці мені дитячі забавки. - похитала головою Вайолет, вказуючи очима на дві кулі. - Ти як здохнеш, вони одразу згаснуть?

Відьма позіхнула, потяглася, супроводжуючи кожен рух якимись звуками. Всім своїм виглядом вона намагалася показати наскільки ж їй неприємно тут бути. Намагалася приспати нашу пильність. Намагалася привчити до повільних неквапливих рухів. З цією ж ціллю вона розмішувала нову порцію вогників. Дуже повільно витягла собі один силовий сяючий меч. Один! Яке зухвальство!

Іншою рукою Химерниця випустила стріли. Тільки вся справа у тому, що я тільки й чекала несподіваної раптової атаки від неї. Відьми завжди так роблять. Спочатку показують тобі наскільки твоє вбивство для них звичайнісінька нічого не варта справа, демонструють, що навіть напружуватися не будуть, щоб одним мізинчиком тебе здолати. А потім бац! Підло нападають! Її постріли стали сигналом до початку двобоїв.

Я вивернулася від стріл, ухилившись таким чином, щоб напад ворогів не розірвав нас із Вайолет у просторі. Так, було небезпечно триматися ближче до смертьмейстера, але я не могла дозволити напівхимерниці померти на самому початку бою.

Задзвенів метал! Вуха різав гучних металевий дзвін. Коли Вайолет устигла витягти свій короткий меч? Я боковим зором спостерігала перші спроби атаки від напівхимерниці. Знала, що поки що їй не загрожує смертельна небезпека на початковій стадії бою. Смертьмейстер повинен спочатку оцінити вміння супротивника, знайти його слабкі місця і використати їх. Чи міг смертьмейстер напасти першим і з другої комбінації вбити Вайолет? Запросто! Але у смертьмейстерів це вважалося правилом поганого тону. Адже упізнати людину у бойовому тлумаченні цього слова, повністю її зрозуміти і вбити саме тим знайденим тобою методом — це ціле мистецтво. Смертьмейстери — це митці. Митці самої смерті. Справжні мейстери своєї справи.

Я ж не нападала на Відьму, яка стомленим виглядом буквально провокувала мене кинутися в атаку. Ні, так я відірвуся від Вайолет. Те дурне дівчисько зовсім не розуміє змісту слова “небезпека”! Цікаво мати справу з людьми, які не бояться померти. Але Вайолет, здавалося, тільки й шукала привід це зробити.

Відьма накинулася на мене сама. Перший удар підступно нанісши раптово витягнутим прихованим коротким сяючим мечем. Моя гаддаре відбила її удар. Я контратакувала. Лише два удари і ми знову зупинилися. Відьма відступила на крок, певно, заволікаючи мене. Але, як я вже казала, мені потрібно було контролювати хід поєдинку напівхимерниці. Тому я увесь час намагалася тримати невелику дистанцію від подруги і стояти до неї напівбоком, щоб бачити усе, що відбувалося поруч. Скільки часу пройшло від початку бою? Декілька секунд. Та я відчула зміну настрою смертьмейстера. Він уже знайшов слабке місце Вайолет! Я махнула шаблею, імітувавши атаку на Відьму і ставши спиною до смертьмейстера. Непомітно для нього витягла метальний ніж. На розвороті я вже знала, що потрібно його кинути. Замах збігся з розворотом.

Вайолет вигнулася у спині, високо закинувши підборіддя. Від болю. Її печінка була пронизана спеціальним ножем-шилом для ураження внутрішніх органів. По саме руків’я загнав цей ніж смертьмейстер до тіла напівхимерниці. Інша рука вже мчала на шляху до серця Вайолет. Мій ніж встряв трохи вище ліктя вбивці і змусив того завдати удару по хибній траєкторії. Плюс до того Вайолет підсвідомо вигиналася, намагаючись ухилитися від смертельного удару. В результаті ніж смертьмейстера зайшов у груди напівхимерниці, ковзнувши по ребру і не занурившись на потрібну глибину. Ще й кут удару було змінено.