Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

Розділ 21. Тех спогади.

Усі ці події на п'ятому рівні сколихнули в мені старі спогади. Я наче заново пережив події, що давно відбулися. Дочка з друзями та співробітниками трималися за рахунок побудованої барикади. П'ятий рівень таїв у собі безліч ворогів, там був пік аномалій. Приготував абордажні ножі й рушив на другий рівень повз барикади, які були наспіх споруджені поперек коридорів, голкомет вирішив залишити на потім, мало зарядів. Місцями траплялися тіла людей, скафандр кіборга працював майже як рідний і видавав, що в тілах немає життя, хоча й так було помітно погризені кінцівки, розірване горло. Біля них крутилися дрібні тварини, які намагалися урвати й собі шматочок. Великих дорогою вбивав, а за дрібними ганятися довго, я не можу тут стільки бродити. Друга іпостась кіборга мовчала, я гадаю стежила за моїми діями. Ну нічого я «живий», а на решту проблем поки наплювати в цій ситуації.

Минуло пів години, коли я трохи прорідив живність другого рівня і вийшов до броні дверей. Далі був вихід на третій рівень, місцями диміла проводка в коридорах. Лежало на підлозі багато аномальних тварюк, біля кожної такої купи стояли не робочі патрульні дроїди, вони стримували натиск тварюк, поки не закінчилися в них голки, захисні турелі теж вистріляли свій запас і опустили дула в підлогу.

Темряву коридорів розсікав променем ліхтаря, на стінах траплялися пробоїни та вищербини від влучання турелей, завмерлі вантажні платформи, застигли в проходах коридорах. Діставшись до входу, побачив, що бронеплита зупинилася за півтора метра від підлоги, затиснувши гравітаційну платформу зі встановленим на неї контейнером. Захисна плита виявилася заблокованою і саме тут був прорив з аномалії на другий рівень. Розчистив трохи шлях, щоб пролізти до входу на третій, а слідом навалив усього що було під рукою, щоб трохи убезпечити тих, хто залишився в живих позаду. Оглянув захист, автоматичні турелі були цілі, але немає живлення чи то озброєння закінчилося на них. Захист рівня спрацював не до кінця і проміжні двері були відчинені. Як таке могло статися для мене, як спеціаліста, було не зрозуміло. Є ж регламенти, є автоматика, ШІ, резервні джерела живлення, а тут раз і все припинило працювати.

Тут у коридорі на всю ширину коридору мерехтіла пелена аномалії, з неї іноді вискакували дрібні тварюки та одразу ж розбігалися в пошуках їжі. Судячи з блокування всього попереднього простору, потрібно шукати обхідний шлях. Поки розкривав технічні тунелі, прибігали більші тварюки з аномалії, довелося відриватися та їх вбивати, людей чути не було, стояла тиша, яку переривали дрібні тварюки, ті щось жували та бігали всюди. Ні освітлення, ні людей по дорозі я поки що не помітив, тому, обійшовши аномалію, йшов, не ховаючись, коридорами, тут склалася, як для мене, моторошна ситуація, ще певний час тому тут працювали та жили люди.

У коридорах траплялися сліди крові на підлозі, відбитки кривавих долонь на стінах. Раптово пролунав шум з однієї кімнати, схоже, хтось забарикадувався в ній, постукав.

- Є хто живий? - голос у кіборга був механічний не такий як мій рідний.

- Хто ти? - запитав звідти чоловік.

- Робот, посланий на розвідку по рівнях.

- Звідки?

- З другого рівня, там забарикадувалася частина тих, хто вижив.

- Багато?

- Не знаю.

- Відповідаєш ти не як робот.

- Не хочеш не слухай, я пішов далі.

- Зачекай, як ти сюди дійшов з низу, там аномалія перекриває коридор?

- Технічними тунелями, через кімнату поруч з аномалією.

- Ти нам допоможеш?

- Скільки вас, я поспішаю?

- Троє на ногах і поранені двоє, нести потрібно.

- Я можу допомогти вам тільки спуститься за бронедвері на другий, там трапляються тільки дрібні тварюки, а далі підете самі, великих знищив по дорозі. Ви несете своїх товаришів, я чищу шлях.

- Ти точно не робот. - з того боку дверей важко зітхнули.

- Відчиняй, подивимося один на одного.

- Ти озброєний?

- Так.

Я відійшов від дверей на інший бік коридору і став чекати. Хвилина і двері трохи прочинилися. Виглянув чоловік, злякався, сховався, потім вийшла жінка.

- Ти хто?

- Яка різниця, будите йти, чи будемо ще роздивлятися одне одного. Я поспішаю.

- Десь я тебе бачила. - роздивлялася вона мене, а в цей час її товариші по службі виносили сильно погризене тіло і поранену жінку без ноги. У них у руках були саморобні гострі палиці та ножі для самооборони.

- Йдемо за мною, нікуди не ліземо, не розбігаємося, не кричимо, кажу, стоїмо, ви стоїте і чекаєте. Зрозуміло. - всі кивали головою - Тут поруч може ще є ті, хто вижив?

- Так, тобто ні, зрозуміло. - відповів за всіх мужик з верткими очима.

- Ми всі, хто залишився в живих на рівні, тут буває мало людей у цей час, усі були на роботі. - відповіла дівчина.

- Пішли.

Повів їх назад на другий рівень, поки небезпеки не було, трималися купкою, а тільки-но з'явилися дрібні аномальні тварини, почали галасувати та кинули на підлогу поранених. Тварини, відчувши свіжу кров, кинулися нападати, але мені відразу вдалося знищити найбільших, а дрібні розбіглися. Особливо відзначився не вподобаний мною мужичок, по-моєму, з охоронців, ховався за пораненими та постійно намагався забігти, сховатися в якусь кімнату, мерзенна особистість. Довів їх до першої барикади та здав хлопцям, які її охороняли. І так багато часу втратив.

Той самий шлях цього разу пройшов швидше, але з невеликими інцидентами з тварюками, а також мною була знайдена кімната з тілами десятка мертвих людей. Схоже декого з них убили точно не тварюки, або хтось спеціально людей убив, або скористався ситуацією, або зводив старі рахунки, маскуючи все під атаку тварин. Більше живих людей на цьому рівні не траплялося. Далі дістався ще до однієї аномалії, що перекривала прохід і через технічні тунелі дістався до кімнати, через яку можна потрапити до входу на четвертий рівень.

Тут вже прохід був перекритий, спрацював захист рівня і закрив плитою технічний вихід на третій поверх, перед плитою вибрався в коридор, озирнувся. Бронеплита блокувала четвертий рівень, але двері, що знаходилися прямо в ній, були прочинені. Схоже, з четвертого рівня хтось сунувся сюди, але далі в нього нічого не вийшло або вийшло, подивимося навкруги. Поруч були відчинені двері ліфта, що веде на сьомий рівень, і була можливість зазирнути всередину, що я і зробив. Усередині шахти на дні копошилася якась маса, напевно кілька аномальних тварюк упали донизу, а коли посвітив всередину, то побачив, що там є кілька тіл людей і тварин, схожих на ящірок, які жеруть тіла. Покричав, живих начебто немає, ніхто не відповідає. Раптом зверху впала ще одна ящірка, потім ще одна пролетіла повз, усі вони зі глухим звуком приземлялися десь унизу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍