Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Наука, Освіта » Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт 📚 - Українською

Терьє Тведт - Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт

24
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення" автора Терьє Тведт. Жанр книги: Наука, Освіта.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 82
Перейти на сторінку:
що людство сяде в одну калюжу. Хай що хтось думає про історію клімату, це некоректний вислів. Якщо кліматичні зміни насамперед виявляють себе в суспільстві як зміни у водоймах, то води вражають усіх по-різному. Природа води несправедлива й так було впродовж усієї історії людства — вода необхідна всім, але поводиться й розвивається по-різному, не лише в різних куточках планети, а й у різний час в одному місці. Це контрольований ресурс, на який усім людям завжди та всюди так чи інакше доводилося зважати, щоб вижити. Колообіг води в унікальний спосіб об’єднує всіх людей. Вода, яку п’ємо сьогодні, може бути тою самою водою, що текла каналами Шумеру або Нілом, коли будували піраміди. Вода, яку діти в Каліфорнії п’ють зранку, може бути водою, яку торік пили старі прибічники партії в Китаї. Тому зміни в колообігу води або в гідрологічному циклі матимуть глобальні наслідки, але вони будуть особливі й різнитимуться від місця до місця, адже вода має одну особливу рису — вона загальна й унікальна водночас.

Отже, колообіг води гуртує людство й водночас створює розбіжності між людьми та суспільствами. Гідрологічний цикл мав і має досі низку різних версій. В одних місцях води багато, в інших — мало. На планеті є моря, озера та пустелі, а також усі можливі варіанти водойм, екосистем і кліматичних зон. Одні живуть, як у раю, серед лугів і води, інших натомість оточує золота пустеля, у якій дві краплі води падають з інтервалом у рік.

Це також означає, що зміни клімату матимуть різні наслідки в різних місцях, але знань про регіональні кліматичні умови досі так обмаль, а наявні дослідження так суперечать одне одному, що жоден вчений не може достеменно сказати, як ці наслідки різнитимуться. Одні вважають, що внаслідок змін клімату в Сахарі буде більше опадів, другі твердять протилежне — що опадів буде менше і Сахара «перестрибне» Середземне море, спричинивши опустелювання в Іспанії. Якщо стане тепліше, деякий час води в річках Азії буде більше; може, це стосуватиметься й Нілу — хоч фахівці не знають, чи буде більше опадів у районі навколо Блакитного або Білого Нілу. Деякі науковці вважають, що дощ ітиме над ефіопськими горами, інші — що над ними опадів буде менше. Одні вважають, що озеро Вікторія поливатимуть більше дощів, тоді як інші стверджують, що менше. Знань про рух води в атмосфері, у природі та вітрах над Африкою поки замало, щоб дати остаточну відповідь на котрусь із цих проблем. Наскільки передбачення вчених про наслідки кліматичних змін на глобальному рівні — то ненадійні пророцтва чи вони ґрунтуються на надійних даних, у цьому контексті відіграє меншу роль. Розвиток людських суспільств — це не результат абстрактної, середньої погоди, на нього впливає непередбачуваність і зміни, пов’язані з конкретними та матеріальними рухами води в суспільстві на регіональному й локальному рівнях.

У дослідницькій спільноті немає єдності щодо швидкості танення льодовиків у Ґренландії й того, чи тануть вони там більше, ніж в інших місцях; дехто навіть стверджує, що в певних районах острова тане більше. Однак річ у тім, що в Ґренландії багато хто побачить переваги розталої криги. Тоді цей острів зможе стати найбільшим виробником гідроенергетики. Лід вміщує неймовірну кількість води, яка до того ж падатиме з великої висоти. Може, під кригою знайдуть поклади цінних металів. Тож залежно від місця проживання на планеті кожен матиме різні інтереси щодо збереження сучасного клімату, циклу опадів і змін рівня моря. Люди в межах однієї країни можуть по-різному ставитися до кліматичних змін — селянин і власник готелю матимуть різні інтереси щодо тривалого дощу. Наслідки змін також різнитимуться в різних частинах однієї країни. Отже, як і всі інші кліматичні зміни в історії, ця зміна не згуртує людство до спільного спротиву чи пристосування. Інший погляд на це ігнорує історію, усю палітру мінливості природи та водойм, а також розбіжності інтересів індивідів та суспільства. А так годі зрозуміти глобальну дискусію про протидію кліматичним змінам.

Перші відомі нам потопи також були вкрай несправедливі. І потоп в «Епосі про Гільгамеша», і християнський та єврейський Великий потоп, у якому Яхве або Бог знищили все живе на планеті, за винятком Ноя, його дружини та тварин, що він узяв зі собою на ковчег, і Раґнарьок, і Фімбулвінтер у скандинавській міфології — усі ці легенди можна тлумачити як збірне людське уявлення про іманентну несправедливість природи. В усіх цих сюжетах бо вижило обмаль. Решта зникла.

  Боги або людина як владар природи

Непевність, пов’язана з роллю та поведінкою води, відіграла головну роль у більшості релігій із часів Шумеру та Стародавнього Єгипту[377]. Міфи про створення світу та описи Бога в Біблії та Корані загрáють новими барвами, якщо читати їх уголос на горі Нево, з якої Мойсей побачив Землю Обітовану. Тоді єдина вода перед очима — пустельні міражі й оаза Єрихон, що її Яхве, за легендами, пообіцяв ізраїльтянам. Тоді чітко видно зв’язок між довкіллям і тою вагою, що її тексти надають воді, її ролі та значенню як релігійного об’єкта та метафори. Послання Яхве й Аллаха, як вони відкрилися пророкам, мали ж розуміти лише обрані. У такій екологічній перспективі зрозуміло, що три головні книги трьох великих монотеїстичних світових релігій — ісламу, юдаїзму та християнства — мають кілька спільних рис: уявлення, що їхній бог створив усіх живих істот із води, а найпоказовішою рисою раю є те, що там — на відміну від світу людей — годі перейматися браком води. І навпаки, забагато води, як-от потоп, ставало способом покарати людей.

Розгорни Старий Заповіт і спробуй позбутися думок про щедро политі дощем землі, всипані квітами узбіччя й зелені околиці, які зволожує саме небо. А поки у твоїй уяві розсипається пустеля, можеш подумати про Мойсея та його групу, що мандрували від джерела до джерела в пустелі Синай упродовж сорока років. Там, де була вода, можна було перепочити. Там, де текла вода, було життя. У Книзі Буття 2:4—7 написано: «Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю. І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею». Саме вода створила Едемський сад, а річки, що витікали з Едему, — світ для людей. Міф про створення світу в ісламській традиції має багато спільних рис зі Старим заповітом. У Корані зазначено: «Аллах створив усiх живих iстот iз води» (сура 24, 45) і «Вiн — Той, Хто створив людину з води й дарував їй родичiв та своякiв» (сура 25, 54)[378]. Вода в цих текстах також описана як засіб, через який Бог або Аллах демонстрував усемогутність. Адже для всіх, хто жив у регіоні, звідки релігії брали початок, вода була буквально ресурсом життя та смерті. Водночас вона була мінлива й поза владою людини. У Старому заповіті та Корані можна знайти багато місць, де описаний дуалізм

1 ... 71 72 73 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Історія світу. Минуле як дзеркало сьогодення, Терьє Тведт"