Біблія - Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту

та в повнім переконанні. Ви ж знаєте, як ми поводилися між вами заради вас. 6 І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа 7 і, таким чином, ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї. 8 Від вас бо рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та в Ахаї, але ваша віра в Бога розійшлася по всіх усюдах, так що не треба нам і говорити про те. 9 Про нас бо там оповідають, який ми успіх мали у вас і як ви від ідолів повернулися до Бога, щоб служити Богові живому і правдивому 10 та очікувати з неба його Сина, якого він воскресив з мертвих, - Ісуса, що визволює нас від грядучого гніву.

2. Діяльність св. Павла в Солуні 1-12; віра й витривалість солунян 13-20

1 Самі ж ви знаєте, брати, що наш прихід до вас не був даремний; 2 але хоч ми перед тим зазнали страждань та зневаг, як вам відомо, у Филиппах, Бог наш дав нам сміливість проповідувати вам Божу Євангелію з великою запопадливістю. 3 Бо наша заохота не має в собі ні облуда, ні нечистоти, ані підступу. 4 Але, як Бог, визнавши нас гідними, доручив нам Євангелію, так ми й говоримо, стараючись подобатися не людям, а Богові, який випробовує серця наші. 5 Та й не було в нас ніколи лестивого слова, як знаєте, ані таємної зажерливої думки. Бог тому свідок! 6 Ми не шукали від людей слави, ні від вас, ані від інших, 7, хоч і могли, як апостоли Христові, бути тягарем вам. Ми, навпаки, були лагідні між вами. Як годувальниця піклується про своїх дітей, 8 так і ми, з палкого до вас почуття, раді були передати вам не лише Божу Євангелію, а й власні душі; такими дорогими ви нам стали. 9 Ви пам'ятаєте, брати, про наш труд та про працю: вночі і вдень ми працювали, щоб з вас когось не обтяжити, та проповідували вам Божу Євангелію. 10 Ви й Бог свідки, як свято, справедливо й бездоганно ми поводилися між вами, віруючими. 11 Самі знаєте, як ми кожного з вас, мов батько своїх дітей, 12 просили, умовляли й заклинали жити достойно перед Богом, який вас кличе до свого Царства і слави. 13 І тому ми також дякуємо Богові безперестанку за те, що ви, ледве почувши від нас слово Боже, прийняли його не як слово людське, а як воно є справді - як Боже слово, що й діє у вас, віруючих. 14 Ви бо, брати, почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі, бо й ви терпіли те саме від ваших земляків, як і вони від юдеїв, 15 які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, чим вони й Богові не подобалися, і усім людям супротивні. 16 Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, тож повсякчасно доповнюють свої провини. Врешті спіткав їх. гнів. 17 А ми, брати, розлучені з вами на коротку хвилину обличчям, не серцем, старалися щоскоріш побачити ваше обличчя: така наша туга за вами. 18 Тому хотіли прийти до вас, таки я, Павло, - раз і вдруге, та сатана перешкодив нам. 19 Яка бо наша надія або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу? 20 Так! Ви - наша слава й наша радість.

3. Тимотей у Солуні 1-5; добрі новини з Солуня 6-10; молитва 11-13

1 Тому, не спроможні більше витримати, ми вирішили зостатися самі в Атенах 2 і вислали Тимотея, нашого брата і слугу Божого в Євангелії Христовій зміцнити вас і підбадьорити у вашій вірі, 3 щоб ніхто не хитався в цьому горю; самі бо знаєте, що така наша доля. 4 Бо коли ми були між вами, то ми наперед вам казали, що маємо страждати, як воно й сталось, і вам відомо. 5 Ось чому я, не спроможний більше витримати, послав довідатися про вашу віру, щоб, бува, не збентежив вас спокусник і щоб наш труд не був даремним. 6 Тепер же, як повернувся до нас Тимотей від вас і приніс нам добру звістку про віру та любов вашу, а й що завжди нас гарно згадуєте, бажаючи побачити нас, як і ми вас, 7 то й ми, брати, втішилися вами посеред злиднів та клопотів наших, заради вашої віри; 8 ми тепер ожили, бо ви стоїте в Господі. 9 Яку подяку можемо віддати Господеві за всю радість, якою ви нас врадували перед нашим Богом? 10 Ніч і день якнайревніше молимося, щоб побачити обличчя ваше та доповнити те, чого бракує вашій вірі. 11 Нехай же сам Бог і Отець наш та Господь наш Ісус вирівняє нашу до вас дорогу! 12 А вас нехай Господь примножить і наповнить любов'ю один до одного й до всіх, такою самою, яку й ми маємо до вас, 13 щоб він зміцнив ваші серця бездоганними у святості перед Богом і Отцем нашим за дня приходу Господа нашого Ісуса з усіма його святими.

4. Святість, любов, праця 1-12; померлі воскреснуть 13-18

1 А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, - як ви і живете, - щоб так досягали дедалі більшого поступу. 2 Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса. 3 Це ж саме воля Божа: святість ваша - щоб ви стримувались від розпусти, 4 щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані, 5 не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога; 6 не надуживаючи і не кривдячи