Настуся Соловейко - Драконяча відьма, Настуся Соловейко

– Якщо так наказує мій Лерд, я переодягнусь.

Мій лерд! Дран би її забрав! Захотілося, щоб вона вигукнула це зовсім по-іншому, повним пристрасті голосом. А краще кричала! Від цієї думки став до болю твердим.

Я розвернувся і швидко вийшов з кімнати, навіть не сказавши того, за чим приходив. Що сьогодні Вейрен відведе її до башти. Зілля майже закінчилось і потрібно було варити нове. А ще, я хотів, щоб вона зварила таке зілля, яке б пришвидшувало загоєння важких ран.

Та повертатися не хотілося, якщо я туди зайду, то нема ніякої гарантії, що на ній взагалі залишиться якийсь одяг.

Що ж, саме час трохи провітритись і заразом, ще раз глянути на стіну.

Подумки покликав Райна. Та коли спустився вниз, побачив поряд з ним Наєра.

– Можна скласти тобі компанію, друже, чи ти й на мене будеш ричати та плюватися отрутою? – весело спитав Арман.

Я хмикнув, поволі заспокоюючись.

– Щось не пригадую, щоб я плював на тебе чимось за все своє життя.

– Ну, я подумав, що після погнутих ложок і виделок, наступними можуть стати всі, хто посміє до тебе наблизитись.

Я мимоволі розсміявся.

– Що ж, поїхали, друже.

 

 

 

Мої дорогі! Дякую за вашу активність, вподобайки та коментарі! Дивлюсь і радію! Це мене неабияк надихає!

Вже почала писати третю книгу циклу “Три серця” про Мартусю))) Тож, хто на неї очікує, знайте – все буде!

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно