Віктор Суворов - Її ім’я було Татьяна

до підручників з історії для п’ятого класу грузинською мовою, від прядильних верстатів до солдатських ковдр, від віконного скла до антарктичних всюдиходів, від презервативів до полоній-берилієвих джерел нейтронів для термоядерних зарядів РДС-6с.

За військовою промисловістю був особливий контроль держави та каральних органів. За брак садили, ба й розстрілювали. Але це було ще однією причиною неефективності виробництва: працю робітників контролювали тисячі військпредів і чекістів, які самі не виробляли нічого. Однак посадити контролерів і чекістів у кожен цех неможливо, а промисловості вигідно випускати продукцію на межі браку. Навіщо шліфувати деталь годину, якщо процес можна скоротити до двох хвилин?

Держплан контролював кількість. Контролювати якість велосипедів і граблів, фотоапаратів і будильників, рибальських сіток та напилків, молока і булок, меблів і гребінців він був не здатний. Не здатен у принципі.

4

Бісмарк якось промовив фразу, яка стала пророцтвом: «Якщо хочете побудувати соціалізм, то виберіть країну, яку не шкода».

У соціалістичного способу виробництва є вроджені вади, що їх жодними перебудовами змінити не можна.

Якщо заборонити приватний бізнес, то єдиним роботодавцем стає держава. І настає жахливе свавілля представників держави, тобто бюрократів. І тоді люди втікають від такої держави. А держава змушена закривати свої кордони й убивати втікачів.

Людина може бути вільною тільки в тому випадку, якщо вона економічно незалежна. Але соціалістична держава, загрібаючи під свій контроль усі засоби виробництва, робить усіх громадян залежними, тобто позбавляє їх свободи.

Якщо у мільйонів людей відібрано право самостійно вирішувати, що, коли і в яких кількостях виробляти, то ці питання треба буде вирішувати на державному рівні. У такому разі відбувається жахлива концентрація влади у руках тих, хто державою керує.

Щоб ухвалювати рішення на науковій основі, необхідно зібрати якомога більше відомостей і визначити з максимальною точністю, кому і що треба робити. Як у шаховій партії: необхідно розраховувати не тільки один хід, а й наступні. Планувати не на день і не на два, а зазирати в майбутнє, хоч би років на п’ять. Що детальнішим і точнішим буде план, то краще.

Однак будь-яка ініціатива — корисна чи марна — ламає плани уряду. Що кращий і точніший план, то гірше на нього діє ініціатива виконавців. Якщо навіть десять мільйонів директорів, конструкторів, інженерів, робітників виявлять ініціативу, то вони зруйнують усе планове господарство. Заради збереження соціалістичного способу виробництва держава змушена утискати будь-яку ініціативу.

5

Ось іще родова вада соціалізму: найкращі експерти, які створюють плани, можуть планувати випуск того, що вже існує. Але як планувати виробництво того, що ще не вигадано? Ви запланували наситити країну грамофонами, а у капіталістів з’явився патефон. Ви налагодили виробництво радіол найширшого асортименту, витратили на це величезні кошти й працю тисяч фахівців найвищого класу, збудували заводи, а в капіталістів з’явились транзистори.

Упровадження нового тягне за собою ризик провалу. Капіталіст ризикує. Він змушений ризикувати, щоб обігнати конкурентів. Якщо програє, вилітає з гри.

А чиновнику Держплану зручніше планувати виробництво того, що себе вже виправдало. Ризикувати йому немає сенсу. Тому Радянський Союз упродовж сімдесяти років гнався за капіталістами, але наздогнати їх соціалістичній державі було в принципі неможливо.

6

1971 року в Парижі попросив політичного притулку Анатолій Павлович Федосєєв, конструктор радянських заобрійних радарів, лауреат Ленінської премії, Герой Соціалістичної Праці. Він написав надзвичайну книгу про соціалістичну економіку:

«Жодна із соціалістичних держав у результаті не дала очікуваних плодів. Усі вони, без винятку (без жодного винятку!), — диктатури, найбільш характерний плід яких — насильство над людиною. Більше того, всі вони разюче одноманітні у своїй економічній неефективності.

Можна вважати експериментально доведеним, що соціалістичне дерево дає зовсім не ті плоди, які від нього очікувалися, а прямо протилежні.

Експеримент цей проведено в такому величезному масштабі й у таких різних умовах, що сумніви можуть залишатися тільки в необізнаних людей, яких, звісно, з відомих причин, і зараз дуже багато.

Чим же така одноманітність результатів (диктатури) пояснюється?

Соціалістична структура створює колосальну концентрацію влади і неминуче веде до диктатури, до тоталітарної держави з усіма її антилюдськими наслідками. Соціалізм різко порушує і без того дуже несприятливий баланс між особистістю і державою. Якби не притаманна соціалізму економічна неефективність, соціалізм був би неперевершеним засобом військового завоювання всього світу.

Соціалізм являє собою колосальну небезпеку для людства і пастку, з якої надзвичайно важко вибратися.»

(Пастка. — Лондон: ОРІ, 1979. — С. 370–371)

7

Соціалізм — глухий кут розвитку людства.

Але чому б вождям соціалістичної держави не відмовитися від централізованого планування? Чому б не здійснити лібералізацію економіки? Чому не скасувати централізоване планування?

Тому, що жоден виробник добровільно не буде робити того, що потрібно всій країні, а не йому конкретно.

А якщо його зацікавити?

Зацікавити можна, тільки давши йому прибуток від продажу продукту. Ви що, до капіталізму повертатися вирішили? Навіщо ж тоді город городили? Навіщо всі ці революції та війни? Навіщо мільйонні жертви?

Проте вихід треба було шукати. І у вождів дедалі частіше виникало запитання: може, ліквідувати Держплан? Може дати директорам заводів право випускати дерев’яні ящики тих розмірів, тієї якості й за тими цінами, які задовольняють вимоги споживача?

Зрозуміло, що цього робити не можна було. Інакше почалося б тотальне розкрадання власності.

Капіталісту немає сенсу красти в самого себе.

А директор заводу в соціалістичній державі не є власником. Уявіть собі, що керівники підприємств, у руках яких знаходяться колосальні матеріальні цінності, вийшли з-під контролю ЦСУ, Держплану, Держконтролю, Державного комітету цін, Державного комітету праці та зарплати. Що з цього вийде?

Герой Соціалістичної Праці Анатолій Павлович Федосєєв передбачив, що вийде, якщо здійснити лібералізацію економіки соціалістичної держави:

«Черговий Хрущов або Брежнєв в обмін на підтримку народу перегризе горло своїм товаришам і через недосвідченість введе такий «лібералізм», який зруйнує головні підвалини, а з ними і всю систему.»

(Там само. — С. 372)

Це опубліковано 1979-го року за шість років до початку горбачовської перебудови та лібералізації.

Федосєєв не даремно заобрійні радари створював. Йому вдалося зазирнути в невідоме на той час, коли член Політбюро ЦК КПРС, голова КДБ товариш Юрій Володимирович Андропов ще тільки розчищав шлях до вищої кремлівської посади своєму ставленику товаришеві Михайлу Сергійовичу Горбачову.

Апогей соціалістичної економіки часів Горбачова

КЛЮЧОВИЙ МОМЕНТ