Анджей Збих - Ставка більша за життя. Частина 3, Анджей Збих

нашому таборі! Вони, а не ми! У них тут був хтось? — Він знову наповнив свою чарку. — Звичайно, якщо вони мали чи мають когось, то ви все одно не дізнаєтесь, бо той пан не прийде до вас з поклоном. Нащо? Я б теж не прийшов. — Гарріс звернувся до Карпинського: — Якщо Вольф і справді тут, пане Карпинський, ви повернетесь до Штатів.

— Ні про що інше я не мрію, — відповів капітан.

Цієї миті на порозі з’явився сержант.

— Приїхали, — доповів він.

Обличчя Гарріса невпізнанно змінилося, коли увійшло двоє офіцерів. Щирий, безтурботний усміх генерала мав свідчити про радість, з якою він зустрічав союзників.

Радянський офіцер був у чині полковника, за ним стояв Клосс у польському мундирі з відзнаками майора. Карпинський і Робертс витріщилися на нього, як на пришельця з того світу.

— Це ви! — крикнув, нарешті, Карпинський. — Оце так!

Робертс зайшовся сміхом.

— Цей тур ви виграли, — сказав він. — Ніде правди діти.

— І наступний тур я теж виграю, — відповів Клосс, додавши: — Я привіз вам ваш плащ і кашкет.

Вони вже довго сиділи за столом. Генерал Гарріс, який вислухав розповіді Карпинського про Клосса, не зводив очей з молодого польського офіцера.

— Отже, ви твердите, — сказав він, коли вони обмінялися вже всіма передбаченими для такого випадку тостами, — що в нашому таборі переховується групенфюрер Вольф. Ми про це нічого не знаємо.

— Прошу викликати, — сказав Клосс, — чотирьох есесівців: Ворміца, Олерса, Люебофа і Фаренвірста,

Робертс вийшов з кімнати, а Гарріс знову наповнив чарку Клосса.

— Я не хотів би, — сказав він, — щоб ви були колись моїм ворогом.

— Це, безперечно, залежить тільки від вас, пане генерал, — відповів Клосс.

До кімнати увійшов спочатку військовий поліцейський, за ним четверо гестапівців і знову двоє військових поліцейських.

— Ну, то хто з них? — запитав Гарріс. — Хто з них, на вашу думку? І які у вас докази?

— Хвилиночку, — сказав Клосс і підійшов до гестапівців. Вони дивилися на нього з неприхованою зненавистю. — Станьте в іншій послідовності, — наказав він, — як тоді, на горищі, коли я розкрив вашу таємницю. Перший Ворміц, другий Олерс, третій Люебоф, четвертий Фаренвірст.

— Що це має означати? — запитав Робертс.

Клосс підійшов до дошки, знайшов кавалок крейди і виписав одне за одним усі чотири прізвища: Ворміц, Олсрс, Люебоф, Фаренвірст, потім у кожному прізвищі витер рукавом усі літери, за винятком першої. На дошці лишилося слово “Вольф”.

— Оце, — сказав Клосс, показуючи на всю четвірку, — і є групенфюрер Вольф, який ніколи не існував. Ми вимагаємо видачі цих панів. їм не вдасться перекласти свої злочини на міфічного шефа.

Зміст

Залізний хрест

Кафе Розе

Подвійний нельсон

Операція “Дубове листя”

Облога

Розшук групенфюрера Вольфа

1

Контррозвідка в буржуазній Польщі.

2

Верховне командування збройними силами гітлерівської Німеччини.

3

Поморський Вал (нім.).

4

Казарма (нім.).

5

Вісла (нім.).

6

Обережної Міни! (Нім.)

7

Стій! Стрілятиму! (Нім.)

8

Полька? (Нім.)