Генечка Ворзельська - Янголятко в кутих черевиках. Книга перша

моя тінь наражалася на них. Я проносилася над ніччю, і вітер підхоплював листя й газети. Я поспішала. Я хотіла встигнути. Відштовхуючись від гладких стін, я летіла крізь ніч.

Саме опівночі. Саме в нуль-нуль-нуль-нуль.

— Почнемо, — і Гвардійці зробили крок.

— Почнемо, — заплющив очі Вітчим.

— Північ!

Останній удар на старовинному годиннику Центральної Вежі.

— БОМ!!!

— Дванадцята!

На наручному годиннику чоловіка, що курив на рекламі цигарку «Кордон Пустелі».

— БОМ!!!

— Двадцять четверта нуль-нуль! — на круглому годиннику над вуличним переходом.

— БОМ-М-М!!!

— БОМ-М-М!!!

На величезному рекламному панно:

«До Нового Року залишилося рівно дев’яносто чотири дні!»

— БОМ!!!!!

Дванадцять страшних ударів!

— БОМ!!!!!!!

Останній удар:

— Бо-о-о-о-о-бом-м-м-м-м-м!!!!!!!!

Час зник. Він став нічим.

Нуль. Нуль. Нуль. Нуль.

Місто впало в Ніщо. Місто просто зникло. Тільки Чорна Вежа висить у темряві. З єдиним Палаючим вікном нагорі.

Я спізнилася. Я не застала їх. Тільки їхні спорожнілі машини біля Вежі, на безлюдній вулиці.

— Бом!

Вітчим уже забрав їх.

— Не бійся, Крихітко, — сказав Кіт. — Не бійся.

Я принюхалася до відлуння їхнього цигаркового диму, наче Вовк.

Я, наче Пес, заплющила очі й намагалась їх побачити.

Ніби Кіт, я була готова до стрибка.

Як Залізний Чоловік, я не повинна була нічого боятися.

— Не бійся, Крихітко.

— Я… не… боюся…

Розділ 4

— Бог є, — сказали їм. — І Бог є Любов. Чи ви приймаєте це і вірите в це, чи вам не варто вірити в будь-що, оскільки нічого іншого взагалі немає…

У ті далекі часи, коли Вітчима тільки готували стати Злом.

Саме тоді вони й познайомилися, Вітчим і Мачуха… Коли їх ще готували для боротьби…

Перша лекція почалася просто:

— Бог є. І Бог є Прощення і Любов. Чи ви приймаєте це і вірите в це, чи вам не варто вірити в будь що, оскільки нічого іншого взагалі немає.

Ви можете вигадувати собі Верховний Розум, циклічні програми, експерименти початку часів, Адепта Мавп і Адепта від Перетворення мурахи в колосок. Навіть пекло як єдиний розумний спосіб існування мислячих істот. Але все це не є Богом.

Бог єдиний. Єдиний його прояв — милість до них, грішних. Закони його непорушні, і в Бога немає двох облич — доброго та злого, котрі він обертає до вас залежно від того, чи склали ви поставлений перед вами іспит. Він тільки любить їх і прощає.

І якщо не приймають його любові та прощення, він терпляче чекає, не заважаючи бути ще більш грішними. Він любить, прощає і чекає, коли ви перестанете вбивати свою душу й почнете сприймати серйозно його любов і милість.

А як може бути інакше, якщо ви його діти?

Їх оселили у невеликому, зачиненому на зиму монастирі серед чорної діброви. Вранці сніданок.

Джерело з кавою на першому поверсі. Кришталеві згаслі екрани в безгомінних темних холах. Келії на одного, жодної охорони, малесеньке селище неподалік вимерло од віспи, й туди просто немає сенсу ходити. Десять годин лекцій щодня.

Лекція перша:

— Бог є, — сказали їм. — І Бог є Любов, — це все, що слід знати про Добро, аби знищити його.

Їх залишилося десятеро, і в п’ятиповерховій нежилій споруді монастиря вони могли не зустрічатись і не чути одне одного, бо оселились на різних поверхах.

І була вечірка, на якій зібралося шестеро з них. Вогонь з Острова Трьох Зрослих Листків у пластикових скляночках, нарізані бутерброди в трапезній, що годувала їх. Увечері, коли вони розповідали