Рік Рірдан - Син Нептуна, Рік Рірдан

— Персі, — збентежено промовив Френк. — Про . що говорить ця жінка з кинджалом?

— Острів Цирцеї, — відповів Персі. — Щойно пригадав. Горгонська кров... Мабуть, вона починає зцілювати мою пам’ять. Море чудовиськ. Гілла... вона зустріла нас на пристані, відвела до своєї господарки. Гілла слугувала чаклунці.

Гілла оголила свої бездоганно білі зуби.

— Ти що хочеш сказати мені, що втратив пам'ять? Хоча, знаєш, я тобі вірю. Чому б іще тобі спало на думку сюди припертися?

— Ми прийшли з миром, — наполягла Хейзел. — Що накоїв Персі?

— З миром? — Цариця здійняла брови, дивлячись на Хейзел. — Що він накоїв? Цей мужлай знищив Цирцеїну школу чаклунства!

— Цирцея перетворила мене на морську свинку! — запротестував Персі.

— Залиш собі свої виправдання! — відповіла Гілла. — Цирцея була мудрою і великодушною роботодавицею. Я мала свою кімнату, окреме харчування, медичне страхування, стоматолога, домашніх леопардів, безкоштовні зілля — усе! А цей напівбог з його подружкою, блондинкою...

— Аннабет. — Персі поплескав себе по чолу, наче хотів, аби спогади поверталися швидше. — Так. Я був там із Аннабет. 

— Ти звільнив полонених — Чорну Бороду та його піратів. — Вона повернулась до Хейзел. — Тебе колись полонили пірати? Це невесело. Вони дощенту спалили наш салон. Ми із сестрою місяцями були їхніми в’язнями. На щастя, ми — дочки Беллони, тому швидко навчились битись. Якби ми не... — Вона здригнулась. — Що ж, пірати з часом почали нас поважати. Зрештою ми дісталися Каліфорнії, де... — Вона завагалась, наче спогад був болісним. — Де ми із сестрою розстались.

Цариця покрокувала до Персі, поки не підійшла до нього впритул, і провела кинджалом під його підборіддям.

— Певна річ, я вціліла і досягла успіху. Стала царицею амазонок. Тож, можливо, маю тобі подякувати.

— Будь ласка, — відповів Персі.

Цариця сильніше натиснула кинджалом на його шкіру.

— Хоча не зважай. Гадаю, я все ж тебе вб’ю.

— Стривайте! — скрикнула Хейзел. — Ми тут через наказ Рейни! Ваша сестра! Подивіться на кільце на його намисті.

Гілла насупилась. Вона опустила кинджал до намиста й уперлася його вістрям у срібне кільце. Обличчя цариці збліднуло.

— Поясни це. — Гілла впилась очима в Хейзел. — Негайно.

Хейзел спробувала. Вона описала Табір Юпітера. Розповіла амазонкам, що Рейна в ньому — претор, і що на південь прямує армія чудовиськ. А ще про їхнє завдання звільнити Танатоса на Алясці.

Поки Хейзел говорила, до кімнати зайшла інша група амазонок. Одна з них була вищою і старшою за решту, із заплетеним сріблястим волоссям та у розкішних шовкових одіяннях, вона була схожою на римську матрону[43].

Решта амазонок розходились перед нею, виказуючи таку повагу, що Хейзел вирішила, що це мати Гілли. Але потім дівчина помітила, як цариця та незнайомка пильно дивляться одна на одну.

— Отже, нам потрібна ваша допомога, — закінчила свою розповідь Хейзел. — Рейні потрібна ваша допомога.

Гілла вхопилась за шкіряний шнур Персі й зірвала його з шиї, разом із намистинами, кільцем і табличкою пробатіо.

— Рейна... це дурне дівча...

— Чудово! — втрутилась незнайомка. — Римлянам потрібна наша допомога? 

Вона розсміялась — і амазонки навколо приєднались до неї.

— Скільки разів ми бились із римлянами в мої часи? — поцікавилася жінка. — Скільки разів вони вбивали наших сестер у бою? Коли я була царицею...

— Отреро, — перервала Гілла, — ти тут гість. Ти більше не цариця.

Жінка розпростерла руки і глузливо вклонилась.

— Як скажете — принаймні до сьогоднішнього вечора. Але я кажу істину, царице Гілло,— вона промовила слово «цариця», наче насмішку. — Мене повернула сама матінка-земля! Я принесла звістки нової війни. Навіщо амазонкам служити Юпітеру, цьому безглуздому цареві Олімпу, коли ми маємо нагоду служити цариці? Якщо я стану головною...

— Якщо станеш, — обірвала Гілла. — Але поки що я цариця. Моє слово закон.

— Гаразд. — Отрера подивилась на присутніх амазонок, які стояли так безшумно, наче опинились в ямі з двома скаженими тигрицями. — Ми стали такими безвольними, що прислуховуємось до чоловіків-напівбогів? Ти пощадиш цього сина Нептуна, попри те що він колись знищив твій дім? Може, ти дозволиш йому знищити і свій новий дім?

Хейзел перехопило подих. Амазонки зиркали то на Гіллу, то на Отреру — хто ж з них перший проявить слабкість.

— Я винесу вирок,— промовила крижаним голосом Гілла, — щойно матиму всі факти. Я правлю так — шляхом мудрості, а не залякування. Спочатку я поговорю з нею. — Вона ткнула пальцем у Хейзел. — Це мій обов’язок вислухати жінку-воїна, перш ніж приректи її або її союзників на смерть. Такі закони амазонок. Чи роки в Підземному царстві затьмарили твою пам’ять, Отреро? 

Жінка презирливо посміхнулась, але не стала сперечатись.

Гілла повернулась до Кінзі.

— Відведи цих чоловіків у клітки для в’язнів. Решта, залиште нас!

Отрера здійняла руку до натовпу.

— Як побажає цариця. Але якщо хтось із вас воліє почути більше про Гею та наше славетне майбутнє, ходіть зі мною!

Близько половини амазонок вийшли з кімнати слідом за нею. Кінзі з відразою фиркнула, а потім разом із рештою охоронниць поволочила Персі та Френка геть.

Незабаром Гілла та Хейзел залишились на самоті, якщо не брати до уваги особисту охорону цариці. За сигналом Гілли навіть вони відійшли за межі чутності.

Цариця повернулась до Хейзел. Її гнів зник, і в очах з’явився відчай. Вона нагадувала одну з тваринок у клітках, яких знімали з конвеєра.

— Нам треба поговорити, — промовила Гілла. — У нас обмаль часу. Опівночі я, швидше за все, уже буду мертвою.

XXXI Хейзел

Хейзел надумала тікати.

Вона не довіряла цариці Гіллі, а тим паче тій іншій жіночці Отрері. У кімнаті залишились тільки охоронниці, кожна з яких трималась на відстані. Гілла була озброєна одним лише кинджалом. На такій глибині Хейзел могла викликати землетрус у тронній залі або величезну глибу сланцю чи золота. Якщо вдасться зчинити сум’яття, можна втекти і