Любава Олійник - Полонянка власних снів, Любава Олійник

І раптово, я побачила його. Емре лежав на землі, зв’язаний, з розбитим обличчям. Його оточували незнайомі люди в темних плащах. Вони говорили на незрозумілій мові, але їхні обличчя виражали жорстокість та ненависть.

Моє серце знову стиснулося від страху. Емре в біді. Він потребує моєї допомоги. Але як я можу йому допомогти, коли я сама – полонянка у цьому золотому палаці?

Раптово, один з людей у плащах підійшов до Емре і витягнув з кишені блискучий ніж. Я закричала від жаху.

"Ні!"

І в цей момент, зв'язок обірвався. Я звалилася на ліжко, тримаючи в руках холодну кулю. Емре в небезпеці, а я безсила.

Але я не можу здаватися. Я мушу знайти спосіб допомогти йому. Навіть якщо це означає ризикнути всім. Навіть якщо це означає порушити обіцянку. Адже Емре – це єдине, що має для мене значення. І я не дозволю, щоб з ним щось трапилося.