Рейчел Меддоу - Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу

class="Normal">Були речі, які змусили «Шелл» замислитися, передовсім, над тим, щоб зупинити операцію з буксирування. Обрана «Шелл» компанія зі страхування морських подорожей не підписала план буксировки. Занадто ризиковано для арктичних вод. Таким чином, щоб не втратити страховку, «Шелл» довелося вилізти зі шкіри, щоб змусити підписати цей документ іншу компанію, що нова компанія і зробила після поверхневої і неповної перевірки «Ейвіка», «Куллука» і (завжди бездоганної) документації. Призначений провести інспекцію геодезист «не проводив незалежну оцінку загальної відповідності обладнання для буксирування», — зазначав звіт Берегової охорони. Також додайте до цього, що «Шелл» не надіслала план буксирування на перевірку жодному федеральному агентству або агентству жодного штату. Додайте до цього, що досвідчений керівник операційною діяльністю обрав саме цей момент, щоб піти у відпустку. Призначений ним замісник, який остаточно схвалив план буксирування, був у штаті новеньким, який, за словами Берегової охорони, «ніколи в очі не бачив плану з буксирування і не брав участі в жодній нараді з планування… він не проходив навчання з планування буксирування або процесу його перевірки, не отримав жодних конкретних інструкцій, роз’яснень чи вказівок від свого керівника щодо цього процесу». В усьому іншому він був ідеальний чоловік для цієї роботи.

Візьмемо до уваги кілька інших речей, хибно врахованих різними особами, які ухвалювали рішення. Конічна форма «Куллука» ускладнювала будь-яку операцію з буксирування. Махина заввишки у 266 футів і завважки у 28 тисяч тонн, найімовірніше, в умовах шторму крутитиметься й обертатиметься, створюючи неймовірні перепади у рівні натягування буксирних ланцюгів. Це було «наче тягнути величезне блюдце для чайної чашки», — сказав спеціаліст з буксирування, який справді тягав «Куллук». «Як буй завбільшки з футбольне поле», — відгукнувся представник берегової охорони. Окрім цього, також той факт, що «Ейвік» мав виконати всю роботу з буксирування завдовжки у дві тисячі миль самотужки, без запасного буксиру напохваті. За його захист правило те, що «Ейвік» був одним із найпотужніших буксирів льодового класу на воді, а його команда не мала жодних сумнівів. «Ви маєте якісь серйозні проблеми з інженерно-технічним забезпеченням?» — поцікавився інспектор з морського страхування у головного інженера під час короткої зустрічі у день початку операції з буксирування. «Ні», — відповів головний інженер «Ейвіка». Гаразд, годиться!

Утім правда полягала в тому, що на дату відправлення, 21 грудня 2012 року, «Ейвік» трохи зносився. Паливні інжектори буксира не знали відпочинку ось уже чотири місяці, що спричиняло тимчасові втрати тяги. Один з акселераторів був непридатний до роботи, тріснув паливний бак, час від часу виходив з ладу один із генераторів, що зменшувало електричну потужність буксира. Уперше «Ейвік» зазнав серйозного пошкодження, коли наприкінці серпня, тягнучи «Куллук» на північ, потрапив у сильний шторм. Через десять тижнів після цього, під час зворотного рейсу з моря Бофорта в Голландську гавань, один з його двигунів під час буксировки заглух, а електрика повністю згасла. Береговій охороні про жодну механічну несправність не доповіли, хоча це вимагалося безпосередньо Кодексом федеральних правил.

Утім, офіцери на капітанському містку «Ейвіка» не втрачали впевненості й вселяли довіру, коли 21 грудня витягли «Куллук» у море. Моряки мали відповідну ліцензії підготовку, а щодо занепокоєння Берегової охорони, «могли буксирувати що завгодно й куди завгодно у світі». Однак це було їхнє перше завдання в арктичних водах узимку, тож не завадила б спеціальна підготовка. Їх попередили, що варто чекати на шторми зі швідкістю вітру 50 вузлів і небезпечні хвилі заввишки у 35 футів. «Алеутська низовина нависає над північною частиною Тихого океану як кліматичне застереження для моряків, що подорожують водами Аляски, — йдеться в щорічному путівнику, що видається Національною адміністрацією океанів і атмосфери. — Майже постійна особливість цих країв полягає у щоденних штормах, які перетинають тутешні моря, здається, безкінечною вервечкою. Шторми супроводжуються дощем, снігом, налипанням мокрого снігу, виючими вітрами, морськими хвилями до небес, які перетворюють північ Затоки Аляска і Берингове море на найбільш підступні зимові води північної півкулі».

На другий день тритижневої мандрівки море вже клекотіло, і прогноз погоди на наступні три дні обіцяв значно гірше, ніж горе-планувальники розраховували. Капітан, очевидно, шкодував, що не наполягав рішучіше на піднятті вище паливних клапанів на буксирі, палубу якого невдовзі розіб’є водою. Вочевидь, він уже оцінив, що його майбутнє піде за водою. Того ж дня він написав електронного листа своїм людям на «Куллуку»: «Скажу прямо: думаю, що ця довжина буксировки, у цю пору року в цьому місці і відповідно до нашого поточного маршруту, гарантує нам «поцілунок у дупу».

Катастрофічна ситуація виникла через сімдесят дві години, невдовзі по тому, як екіпаж «Куллука» з вісімнадцяти осіб доїв дванадцять різдвяних страв. «До півночі здійнявся штормовий вітер і хвилі заввишки з будинок, — писав Маккензі Функ у епічному матеріалі для «Нью-Йорк таймс мегезін». — Замість того щоб пробиватися крізь величезні хвилі, як це могли б робити інші кораблі, «Куллук» прокладав собі шлях, як гігантський метроном, кидаючись з боку в бік, вивертаючи шлунки, на п’ять, потім сім, а тоді десять градусів від вертикалі. Шість ярдів попереду ті ж хвилі билися об «Ейвік», але два кораблі не йшли один в один. Буксирний канат між ними на мить слабшав, потім напинався від напруги, а тоді слабшав знову».

Вітри зі швідкістю між 25 і 50 вузлами не вщухали півтора дні. Хвилі заввишки у 18 футів безупинно билися об палуби обох кораблів. Величезний, схожий на буйок, «Куллук» й надалі витанцьовував свою морську версію твісту. Буксирний канат між двома суднами слабшав, а тоді знову напинався. Капітан «Ейвіка» намагався вирівняти курс, але намарно. З 5:30 до 11:30 ранку 27 грудня, коли хвилі зросли до понад 20 футів, тривожний сигнал «границю міцності перейдено» прозвучав тридцять вісім разів. Команда на містку, виснажена двадцятичотиригодинним перебуванням на сторожі і боротьбою з постійними штормами, мало чим могла зарадили цій проблемі. Хоча й «досвідчені в буксируванні, — йшлося в пізнішому звіті Берегової охорони, — вони не мали досвіду в Затоці Аляска, зокрема в зимовий час. Брак конкретного досвіду було продемонстровано під час операції з буксирування 27 грудня, коли екіпаж вдавався до неефективних зусиль зі зменшення екстремальних показників натягнення буксирного тросу впродовж приблизно шести годин».

Того ж ранку об 11:35 перенапружений буксирний трос між «Ейвіком» і «Куллуком» урвався, і 120-тонна оснастка пішла на океанське дно. Екіпажі здійснили героїчний подвиг з налаштування нового аварійного тросу упродовж усього трьох годин, але в результаті цієї рятувальної операції «Ейвік» дуже постраждав. Буксир здійснив небезпечний U-подібний розворот, щоб повернутися до «Куллука», але під час одного з