Джоан Роулінг - Бентежна кров, Джоан Роулінг

літеру ,,П“», але обіцянку горіти в пеклі вона навряд чи здатна вигадати. Вона б радше придумала щось типу «зверхньої суки».

Страйк знову дістав записник і переглянув нотатки, зроблені під час допиту.

— Що ж, ці зачіпки в будь-якому разі треба перевірити. Ти візьми Чарлі Рамеджа й Лемінгтон-Спа, а я пошукаю щось про Аплторпа, який сидів на бенику.

— От ти знову,— сказала Робін.

— Що саме?

— Коли ти кажеш про амфетамінову залежність, то посміхаєшся. Що тут веселого?

— А...— знову посміхнувся Страйк.— Та просто згадав дещо, що чув від дядька Теда. Дивилася «Перехрестя»?

— Що за «Перехрестя»?

— Вічно забуваю, наскільки ти молодша за мене,— відповів Страйк.— Мильна опера. Там був персонаж Бенні — або Беник, як його називали. Він був... зараз скажуть «людина з особливими потребами». Простакуватий. Завжди ходив у вовняній шапці. Свого роду культовий персонаж.

— І ти подумав про нього? — здивувалася Робін, який це не здалося смішним.

— Ні, але тобі треба про нього знати, щоб зрозуміти те, що я скажу далі. Мабуть, ти чула про Фолклендську війну.

— Страйку, я молодша за тебе, але в школі вчилася.

— Так-так. Власне, коли на Фолклендські острови зайшли британські війська — Тед там був у 1982 році,— то місцевих наші називали «бениками» на честь цього персонажа з «Перехрестя». Коли про це дізналося командування, то заборонило називати бениками «людей, яких ми звільнили». Так їх почали,— продовжував Страйк,— називати «алежами».

— Алежами? Що це таке — алежі?

— «Але ж беники»! — пояснив Страйк і почав реготати. Робін теж засміялася, але скоріше через те, як смішно було Страйкові. Коли він відреготався, обоє кілька секунд дивилися на річку, пили (Страйк ще курив), а тоді він сказав:

— Я напишу в міністерство юстиції. Проситиму дозволу зустрітися з Крідом.

— Серйозно?

— Треба хоч спробувати. Поліція завжди вважала, що Крід убив більше жінок, ніж відомо,— чи як мінімум робив замахи. У його будинку знайшли предмети одягу та прикраси, власниці яких лишилися невідомими. Те, що у зникненні Марго всі вважають винним Кріда...

— ...не означає, що він цього не робив,— закінчила Робін, чудово розуміючи хворобливу логіку.

Страйк зітхнув, потер обличчя, не випускаючи з рота цигарки, а тоді додав:

— Хочеш побачити, наскільки божевільним був Талбот?

— Показуй.

Страйк дістав зі внутрішньої кишені пальта записник у шкіряній обкладинці й передав Робін. Вона розгорнула записник і мовчки погортала сторінки.

Всюди були дивні малюнки, діаграми. Почерк — дрібний і педантично-охайний, але слова зливаються докупи. Багато підкреслених чи обведених фраз і символів, знову та знову — пентаграми. А ще сторінки рясніли іменами, не пов’язаними зі справою: Кроулі, Леві, Адамс, Шмідт.

— Хух,— тихо вимовила Робін, зупинившись на особливо рясно замальованій сторінці. У центрі була голова козла, яка злостиво дивилася на неї третім оком.— Глянь на це...

Вона придивилася до малюнка.

— Тут астрологічні символи.

— Що-що там? — перепитав Страйк, і собі приглядаючись до сторінки.

— Оце Терези,— показала Робін на символ внизу сторінки.— Це мій знак, колись мала брелок з ним.

— Він ще й астрологію приплів? — здивувався Страйк і потягнув записник до себе. Вираз обличчя в нього став такий гидливий, що Робін знову засміялася.

Страйк проглянув сторінку: так, Робін мала рацію. Але кола довкруж голови козла повідомили йому ще дещо.

— Талбот склав повний гороскоп на день і час, коли Марго зникла,— сказав він.— Ось, глянь на дату. Одинадцяте жовтня 1974 року. Шоста тридцять вечора... бляха-муха, астрологія! Зовсім з дуба впав.

— А твій знак який? — спитала Робін, пробуючи згадати.

— Гадки не маю.

— Ой не бреши,— відповіла Робін.

Страйк аж здивувався такій реакції.

— Не прикидайся! — повторила вона.— Всі знають свій знак зодіаку. Не прикидайся, що вищий за це.

Страйк сторожко усміхнувся, тоді як слід затягнувся цигаркою і відповів:

— Стрілець, Скорпіон в асценденті, Сонце в першому Домі.

— Ти...— Робін почала сміятися.— Ти це щойно вигадав чи все по правді?

— Яке там по правді,— відповів Страйк.— Там правди ні крихти. Але так. Це — мій натальний гороскоп. Так, годі іржати! Згадай, ким була моя мама. Вона ці бздури обожнювала. Одна з її подруг прорахувала мій гороскоп, коли я народився. Мав би одразу зрозуміти, що воно таке,— додав він, показуючи на малюнок козла.— Але я не прочитав цих нотаток як слід, не мав часу.

— То що означає сонце в першому домі?

— Нічого воно не означає, то маячня.

Робін бачила: Страйк не хоче визнавати, що все пам’ятає,— і їй стало ще смішніше. Страйк — зачеплений за живе й водночас потішений — буркнув:

— Незалежність. Лідерські якості.

— Ну...

— Та маячня це все, а нам і без астрології вистачає містичної бридні. Медіум, святе місце, Талбот з Бафометом...

— ...Айрін, у якої розбилася статуетка балерини Марго Фонтейн,— підказала Робін.

— Так, ще Айрін зі своєю довбаною статуеткою,— пробурчав Страйк і закотив очі.

З неба посипалася крижана мжичка, негайно притрусивши краплями стіл і записник Талбота. Зрозумівши одне одного без слів, Страйк і Робін підвелися і рушили до «лендровера».

Неподалік літня пані з волоссям кольору лаванди, чий день народження збігся зі Страйковим, сідала в «тойоту». Їй допомагало двоє жінок — мабуть, доньки. Навколо машини зібралися під парасолями родичі, усміхалися, балакали. Сідаючи в «лендровер», Страйк на мить