Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

 

— Це хороша ідея, — погодилася Еніка. — А що стосується Обі-Вана... — вона посміхнулася, згадуючи моменти їхнього кохання. — Він завжди був таким зосередженим, але коли він з тобою, він віддає тобі всю свою увагу. Можливо, варто нагадати йому про те, як важливо приділяти час один одному.

 

Асока, слухаючи їх, задумливо кивнула.

 

— Мене також турбує, що Люн проводить багато часу з Рексом і Коди, — сказала вона. — Але я розумію, що вони теж важливі для нього. Іноді потрібно просто знайти баланс.

 

Еніка поклала руку на плече Асоки, її погляд був сповнений турботи та розуміння.

 

— Баланс — це ключове слово, — сказала вона. — Ми всі маємо важливі обов'язки та місії, але також важливо не забувати про тих, кого ми любимо. Знайти час для спілкування і підтримки один одного — це те, що зміцнює наші стосунки.

 

Асока усміхнулася, відчуваючи підтримку своїх подруг. Вона знала, що разом вони зможуть подолати будь-які труднощі.

 

— Дякую, Еніка, Мара, — сказала вона. — Я відчуваю, що поруч з вами я можу бути сильною і впевненою.

 

— Ми завжди тут для тебе, Асока, — відповіла Мара, обіймаючи її. — Ми всі проходимо через труднощі, але разом ми стаємо сильнішими.

 

Їхні розмови були перервані, коли двері тренувального залу відчинилися, і Обі-Ван увійшов, його обличчя світилося теплою посмішкою.

 

— Ви всі тут? — запитав він, підходячи ближче. — Я бачу, ви вже тренувалися.

 

— Так, ми мали інтенсивне тренування, — відповіла Еніка, підіймаючись на ноги. — Але також знайшли час для розмови та відпочинку.

 

Обі-Ван кивнув, його погляд зупинився на Еніці. Він підійшов ближче та обійняв її, відчуваючи тепло її тіла.

 

— Ти завжди знаєш, як тримати баланс, — сказав він, дивлячись їй в очі. — Я пишаюся тобою.

 

Еніка посміхнулася, відчуваючи щастя і спокій поруч з ним.

 

— Дякую, Обі-Ване, — відповіла вона. — І я також пишаюся тобою. Ми всі разом долаємо всі труднощі та підтримуємо один одного.

 

Обі-Ван кивнув, і вони разом вийшли з тренувального залу, залишаючи Асоку і Мару обговорювати свої плани на майбутнє. Вони знали, що попереду ще багато викликів, але також знали, що їхня єдність і любов допоможуть їм подолати все.

 

Вечір опускався на базу, і всі вони відчували тепло і силу своїх зв'язків. Обі-Ван ледь не перечепися через Лазуру коли Люк поставив це питання він зрадів що Ені зараз з Ліей і не  чуже цього 

— Батьку розумієш Мара вже тиждень натякає на  близькість, але я не знаю як .Як це у вас було з мамою в перше 

Люк і Обі-Ван вийшли на терасу бази, де вечірнє небо було зоряним і ясним. Люк виглядав трохи нервовим, але його батько відчував, що це було нормальним для молодої людини, яка переживає перші кроки до глибшої близькості у своїх стосунках.

— Ти знаєш, Люк, — почав Обі-Ван, дивлячись на зорі. — Кожен момент близькості є унікальним і особливим. І хоча я можу поділитися своїм досвідом, важливо, щоб ти знайшов свій власний шлях у цих стосунках.Люк кивнув, вдячний за мудрість батька, але все ще трохи збентежений.

 

— Коли ти кажеш "довірся своїм відчуттям", що ти маєш на увазі? — запитав він.

 

Обі-Ван посміхнувся.

 

— Це означає, що ти повинен слухати своє серце і своє тіло, а також бути відкритим до почуттів і бажань Мари. Близькість — це не лише фізичний акт, це глибокий емоційний зв'язок. Усі великі стосунки будуються на взаємоповазі, довірі та спільному бажанні зробити один одного щасливими.

 

Люк задумався над словами батька, відчуваючи, як його нервозність поступово зникає.

 

— З мамою ми спочатку теж були трохи збентежені, — продовжив Обі-Ван. — Ми витратили час на те, щоб краще пізнати один одного, дізнатися про наші бажання і потреби. І коли ми нарешті наблизилися, це було природним розвитком наших почуттів.

 

Люк усміхнувся, відчуваючи полегшення від того, що його батьки теж пройшли через подібні переживання.

 

— Дякую, тату, — сказав він. — Твої слова допомогли мені зрозуміти, що важливо бути відкритим і чесним у своїх почуттях.

 

Обі-Ван обійняв сина, відчуваючи гордість за його зрілість.

 

— Завжди пам'ятай, Люк, що любов і близькість — це дар. І коли ти поділяєш цей дар з кимось, це робить вас обох сильнішими та щасливішими.

 

Люк кивнув, відчуваючи нову хвилю впевненості. Він знав, що попереду на нього чекає багато викликів, але також знав, що завдяки підтримці своєї родини та своїх почуттів, він зможе подолати все.

 

— Тепер іди до Мари, — сказав Обі-Ван, посміхаючись. — І пам'ятай, що найголовніше — це бути справжнім і чесним у своїх почуттях.

 

Люк глибоко вдихнув і кивнув.

 

— Дякую, тату. Я постараюся зробити все правильно.

 

Обі-Ван дивився, як Люк повертається до бази, відчуваючи гордість і впевненість у своєму синові. Він знав, що попереду на Люка чекають нові пригоди та випробування, але також знав, що завдяки своїй мудрості та силі, він зможе подолати всі труднощі.

 

Вечірнє небо було спокійним і ясним, і Обі-Ван відчував, що їхня сім'я стає сильнішою з кожним днем. Він знав, що разом вони зможуть подолати всі виклики, які чекають на них у цьому величезному і непередбачуваному всесвіті.

 

Люк підійшов до Мари, яка стояла на балконі, дивлячись на зірки. Вона обернулася до нього, її обличчя освітлювалося м'яким світлом нічного неба.

 

 

Люк обережно притягнув її до себе, відчуваючи, як їхні серця б'ються в унісон.

 

— Я люблю тебе, Мара, — прошепотів він, дивлячись їй в очі. — І я готовий поділитися з тобою всім, що у мене є.

 

Мара відповіла, на його погляд, її очі блищали від щастя.