Костянтин Шелест - Максим Темний. Набуття , Костянтин Шелест

– Тату... – Настя зніяковіло потягнула його за рукав, – я... я з ним залишуся... раптом що... – дівчина почервоніла як мак.

Проф уважно на неї подивився...

– Донечко... я в тебе вірю, ти в мене розумна, дурниць я давно від тебе не бачу... Я тобі не командир. Усі батьки хочуть уберегти своїх дітей від непоправних помилок. Моя роль тут уже закінчена. Вважаєш, що так треба – залишайся, справді, раптом що... А ви, панянки, збирайтеся і поїхали, удома на вас зачекалися напевно, зараз придумаємо, що їм разом брехати будемо. – Дівчата, які весь цей час стояли біля дверей і робили вигляд, що нічого не чують, дружно почали взуватися.

Зачинивши за батьком двері, Настя перевірила, як там влаштувався Махно. Налила йому свіжої води в миску, за що її лизнули в руку. Підійшла до дивана, подивилася на хлопця. Вирішила, що треба зняти з нього одяг, а то він так не виспиться нормально. Приміряючись як зняти з нього футболку, взяла за руку і зрозуміла, що тіло в хлопця зовсім крижане. Вилиці гарячково загострилися, білки очей страшно проглядали з-під повік. Гіпотермія... він втратив багато сил, тепер тіло не може себе обігріти. Подвоївши зусилля, вона таки стягнула з нього футболку і штани. Витягла з-під нього ковдру і вкрила, щільно підіткнувши з усіх боків. Потім озирнулася, побачила покривало, що так знадобилося їм учора, і замотала Макса ще й у нього. Винесла на кухню чашку і шматок батона, який він упустив, вмилася і вирішила, що треба якось і собі знайти нічліг. День був метушливим, нервовим, спати хотілося неймовірно. Знайшла ту саму футболку, яка слугувала їй нічним одягом, і пройшла до ванної. Завершивши всі свої вечірні приготування, повернулася до кімнати, доторкнулася до лоба сплячого і з жахом зрозуміла, що теплішим той не став. Глибоко зітхнула і залізла до нього під ковдру. “Здійснилася мрія ідіотки, – подумала дівчина, міцно притискаючись до хлопця всім тілом, – Сплячий красень, ой-ой-ой... принц-жаба... а-аа... холоднючий який”...