Євген Є - Мільйон на рулетці

з лосятиною, прикрашеною зеленню, грибами і ягодами.

Відрізавши невеликий шматочок м’яса, Яна поклала його в рот, прожувала і сказала: «Смачно».

Я кивнув на знак згоди. І ми знову підняли келихи.

Наступні ж події були настільки жахливими, що в порівнянні з ними всі мисливці, кати і могили за містом здавалися просто дитячою забавкою.

Розділ 53
«Найстрашніший кошмар»

Отже, останній, але найважливіший урок.

Напівпорожній клас із учнями, які зуміли пройти через усі випробування півторарічної безупинної гри в справжніх казино. Стоси списаних системами зошитів. Дошка, розмальована цифрами і формулами. Щаслива фішка в руках учня за першою партою. Незапалена сигарета. Крейда на пальцях учителя. Перекличка на початку уроку.

— Перший.

— Убитий.

— Другий.

— Утік.

— Третій.

— Присутній.

— Четвертий.

— Спився.

— П’ятий.

— Тут.

— Шостий.

— Вбили за борги.

— Сьомий…

І, нарешті, запитання:

— То що найстрашніше у грі?

— Стрілки.

— Ні.

— Охоронці казино?

— Ні.

— Мисливці за гравцями.

— Ні.

— Може, шулери?

Правильна відповідь:

— Коли ти починаєш програвати і не можеш ніяк зарадити цьому.

Програвати за «чесним столом», знаючи математику краще, ніж викладач академії, маючи купу грошей і захисників, здатних заступитися за тебе і допомогти тобі винести із собою всю виграну суму.

І пояснень цьому немає. Ти просто програєш усе, що в тебе було.

2

Саме тому завжди й усюди, навіть під час неймовірних виграшів, варто пам’ятати, що іноді в грі трапляються ситуації, вирахувати які неспроможна навіть математика. Наприклад, ти приходиш у «Царське полювання» упевнений в тому, що тобі знадобиться візок, щоб відвезти звідси виграш, а замість цього на самому початку гри за столом, за яким ти зупинився, чотири рази підряд випадає «тридцять чотири».

— «Тридцять чотири», — сказав круп’є.

— Чудово, — мовив я і поставив п’ятдесят тисяч.

— «Тридцять чотири».

Я промовчав і знову програв п’ятдесят тисяч.

— «Тридцять чотири».

— Тебе що, заклинило?

— У нас чесна гра, — відповів круп’є.

Я не сумнівався в цьому, але коли наступного разу знову випало «тридцять чотири», я був упевнений, що нас тут мають за простаків.

На цей час я програв двісті тридцять тисяч. Але в нас залишалося ще шістсот шістдесят, тому я знову зробив ставку, але програв двадцятитисячну фішку, коли кулька зупинилася на «сімнадцяти», поруч із «тридцятьма чотирма».

Але це мене не зупинило, я продовжував грати.

Ставки по двадцять, двадцять і десять. У нас залишилося п’ятсот дев’яносто тисяч.

Двадцять, двадцять, двадцять, двадцять. Жодна зі ставок не виграла, і в нас залишилося п’ятсот десять тисяч.

Тридцять і тридцять на два числа, і тридцять на «дюжину». Виграшною виявилася тільки остання ставка.

А потім одразу кілька невдач підряд, після яких у нас залишилося двісті вісімдесят тисяч.

— Зупинімося, — сказав Мишко.

— Ні, — відповів я і одним коном програв ще шістдесят тисяч.

— Скільки в нас залишилося?

Я глянув на фішки:

— Двісті двадцять тисяч.

— Чудово, — мовив Мишко.

Я навіть не став сперечатися — менше, ніж за вісімнадцять хвилин ми програли більшу частину того, що мали. Але це аж ніяк не означало, що час схаменутися і зупинитися. Якраз навпаки, потрібно було продовжувати гру.

З

Невдача. Вона асоціюється з виродком, який стоїть за спиною, дихає в саме вухо і повторює смердючим шепотом:

— Тобі пощастить, обов’язково пощастить.

Ти бачиш бездомних, які спилися. Вони креслять на землі схему столу і безупинно повторюють:

— Мало виграти «двадцять шість». Що ж сталося?

Юнака, який корчиться на підлозі серед гральних столів і кричить на грані божевілля: «Ні. Ні. Ні. Ні!» Він програв гроші, які збирався покласти в банк, гроші свого роботодавця, який лише три місяці тому вбив людину.

Жінок, які торгують собою для того, щоб випровадити клієнта, вдихнути кокаїн і піти в казино. Програти і вранці почати все спочатку.

Невдача — це куля в голову, це удар саперної лопати по потилиці, це рояльна струна, що стискає твоє горло. Найстрашніше, що може статися з тобою, — це коли удача покине тебе.

Існує тільки один шанс врятуватися. Ні, не «вчасно зупинитися», а відкупитися. І кожен гравець, принаймні, кожен із тих, хто збирається закінчити свою кар’єру, забезпечивши собі достойну старість, робить це тієї миті, коли виграє.

Скільки разів ми з Мишком роздавали частину фішок тим, хто просив їх у нас.

Побутує фраза: «Віддайте мені свій програш». Почувши її, ти даєш прохачеві пару фішок, а разом із ними і свій шанс на програш.

Коли тобі щастить, а гравець поруч із тобою припиняє грати, бо в нього скінчилися фішки, ти даєш тому тисяч п’ять на удачу, щоб він міг їх програти, стати жертвою програшу замість тебе.

Ще можна поміняти кілька тисяч на жетони і роздати їх любителям «одноруких бандитів» —