Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

39

 

 Черговий день і черговий ранок, який  видався напруженим. У повітрі витала дивна тиша, яку порушували лише глухі кроки охорони в коридорах. Я спостерігала, як Емір, зосереджений і холоднокровний, готується до розмови з Лейлою. Його рухи були чіткими, а погляд — нещадним. Чашка кави залишилася майже недоторканою, але він не зважав на це. Сьогодні він мав сказати щось важливе, щось остаточне.

 

Я сиділа поруч, спостерігаючи за тим, як він випрямляється, бере документ зі столу і, кинувши на мене швидкий погляд, каже:

 

— Залишайся тут, я сам усе скажу.

 

Я кивнула, хоча серце калатало так, ніби хотіло вирватися з грудей.

 

Лейла чекала його у вітальні. Як завжди, вдягнена в дороге плаття, яке, на її думку, мало підкреслювати її статус. Вона виглядала впевненою, але я помітила дрібні деталі: скутий рух рук, напружений погляд. Вона знала, що розмова не буде приємною.

 

Емір зайшов до кімнати з паперами в руках, ніби адвокат у суді, і зайняв своє місце навпроти неї.

 

— Емір, ти мене лякаєш своїм виглядом, — заговорила Лейла, намагаючись зберігати спокій. — Що сталося?

 

— Сталося те, що давно мало статися, — відповів він, не дивлячись на неї. — Я прийняв рішення.

 

Вона здригнулася, але швидко взяла себе в руки.

 

— І яке ж це рішення?

 

Він підняв погляд і твердо сказав:

 

— Я купив для тебе будинок. Невеликий, затишний, у гарному районі. Там ти поживеш до завершення нашого розлучення.

 

Лейла завмерла, а потім нервово засміялася.

 

— Ти жартуєш? Яка ще розлука?

 

— Не розлука. Розлучення, — відрізав він.

 

— Ти хочеш відіслати мене геть? — її голос затремтів, але вона швидко відновилася. — А як же діти?

 

— Діти залишаються зі мною. Це навіть не обговорюється.

 

Вона різко піднялася зі стільця, притиснувши руки до грудей.

 

— Ти не можеш так зі мною вчинити! Ми ж родина!

 

Емір піднявся також, спокійний і незворушний.

 

— Лейла, з моменту, коли ти вирішила грати в брудні ігри, ти перестала бути частиною моєї родини.

 

Її обличчя змінилося. Вона була то розгубленою, то обуреною, то хитрою.

 

— Але ж ти не зможеш жити без мене. Подумай про дітей, про їхній добробут! Їм потрібна мати!

 

— Їм потрібна справжня мати, а не та, що використовує їх як засіб для досягнення своїх цілей, — його голос був рішучим.

 

Вона раптом змінила тактику.

 

— Добре, я визнаю, що була не права. Але… — вона схопилася за свій живіт. — Але ти ж пам’ятаєш, що у нас ще може бути шанс?

 

Емір скептично примружився.

 

— Про що ти говориш?

 

— Я… я вагітна, Емір.

 

Він засміявся, але в його сміху було більше роздратування, ніж веселощів.

 

— Вагітна? Справді? І від кого, якщо ми вже пів року живемо як чужі?

 

— Від тебе, звісно! — вона зіграла свою карту, витягнувши з кишені якусь довідку. — Ось, я ж казала!

 

Емір поглянув на документ, навіть не намагаючись приховати сарказму.

 

— Що ж, дуже вчасно. Але є одна проблема. Твій "доктор" зізнався в тому, що підробляв документи. Думаєш, я повірю й цьому? Отямся в решті решт! Ти схожа на божевілну! За що ти хапаєшься? За брехню? Не позорься! Поводься гідно!

 

Вона замовкла, розуміючи, що її обман більше не працює.

 

— Лейло, ти могла би просто піти з гідністю. Але навіть це ти зробити не здатна.

 

Вона закусила губу, а її очі забігали. Здавалося, вона шукає щось, що могло б урятувати її становище.

 

— А ти впевнений, що готовий зараз дізнатися все? — раптом заговорила вона, її голос став холодним і ледь чутним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍