Щепан Твардох - Морфій

Це я сказала, Костоньку.

— Це я кажу, — кажу я.

Тож ми їдемо, Варецька, Центральний поштамт, площа Наполеона, Пруденціал, ходять сіро-брунатні люди, за кам’яницею Ґольдштанда орел звертає на Монюшка, пищать шини, костел імені Ісусового, яке то ім’я Ісусове, чи воно тут висить, чи вросло те ім’я Ісусове тут у землю, котра мала й інші імена, орел лягає на крило, аби вміститися поміж кам’яницями і спаленою філармонією, а філармонія спалена і кривава, пір’я черкає об криваві мури, також маститься, дзьоб роздертий, у тому дзьобі рожевий язик гада, зупиняємося перед «Адрією» став перед «Адрією» адлер Адрія адлер Адрія Адріатик.

Костоньку!

Висідаю, білі шини на кривавому бруці, у калюжах крові білі шини, кров тече з вікон філармонії, з вікон звисають сині гірлянди величезних кишок, їхня кров тече з вікон.

Висідаю, нетвердо висідаю, висідаєш, Костоньку, тримайся, Костоньку, ти зможеш, Костоньку, повертайся до себе, Костоньку.

Плачу водієві, плачу добре, плачу з лихвою, плачу доларами.

Іґа ліворуч од мене, Саломея праворуч од мене, з крисів капелюха звисають шмарки, згустки затужавілої крові, чи звисають, Костоньку? Не звисають. Звертаємо до «Адрії». Ні до чого нам кав’ярня нагорі, ні до чого американський бар, показую die Kennkarte und mein Wiener Deutsch, пропливаємо східцями до паркетів, до люстр, Іґа ліворуч од мене, Саломея праворуч од мене, тримаються за шерсть мого піджака, пливемо в затишну ложу, яку нам люб’язно показано, американський долар показав нам дорогу, in God we trust.

Всідаємось навколо скляного столика, ще рано, ще порожньо, немає оркестру, музика грає з грамофонних платівок, американська музика грає, саксофон і контрабас гучать із динаміків, і ми замовляємо горілку, і нам її подають, приморожену й синювату, і замовляємо до горілки яловичий паприкаш, гарячий і пекучий дужче, ніж горілка, тоді Саломея з торбинки дістає пляшечку щасливу й веселкову і золотоголкий шприц із золотою голкою номер 19, осанна тобі, Саломеє, золотопизда моя курво, добра і гарна!

І чи то мені здається, чи то стінами здіймається кривава лінія, збирається кров? Паприкаш криваво-червоний.

То все тобі верзеться, Костоньку. Розмита лінія крові тобі верзеться, «Адрія» тобі верзеться, Іґа тобі верзеться і Саломея і Варшава і все твоє життя від Катовиць по Ґрудзьондз і Теребовля і шоколадний дім і Варшава і твоя мати тобі верзеться, любий мій, усе твоє тіло тобі верзеться. То все примари, Костоньку.

Ти примара, тільки я насправді є, то, може, й ти просто моя примара? Може, я тебе бачу вві сні, любий мій, може, ти моє жахіття, сон тіней, сон того третього чи тієї третьої, котрий чи котра йде за двома по білій дорозі?

А хто тоді я, Костоньку, хто?

Я тінь, як і все, тінь тіні у світлі тіні. Кола на воді. Подух вітру. Зусман.

П’ємо шампанське, справжнє шампанське, серед золота і бульбашок плавають малесенькі ощипки дріжджів, ніби планктон, і оком, гострим від кокаїну, бачиш одного з них, Костоньку, як він нуртує і вирує висхідним танцем, до повітря, підштовхуваний так само злетілими вгору бульбашками, спливає золото, шампанське у ваші горла і так, так, білий порошок кокаїну, Іґа не відмовляється, і очі їм сяють, жінкам, із котрими ти сюди прийшов, їхні очі сяють у кокаїновому збудженні і є музика і є інші люди в мундирах і костюмах і пропливають німці і їхні дами і їхні курви польські та інші, яких тільки носили варшавські вулиці, і плине оркестр у білих смокінгах, ніби те запаморочення і шампанське десь на бальній палубі тропічного трансатлантичного лайнера, а не в жовтневій Варшаві, і ви теж вируєте, Костоньку, але твій білий піджак від смокінга в шафі, міг би вдягнути, думаєш ти, але ні, не в жовтні білий піджак не в жовтні може в липні але не в жовтні в жовтні лише чорний, чорний, атласна підкладка атласні вилоги, вирує паркет, Адрія, Адрія nur für Deutsche, блакитна вода Адріатики, Іґа в твоїх обіймах, її вуста розтулені, вируєте разом із фортепіано і перкусією, Костоньку.

І ти вже знаєш, знаєш, що пляшечка тебе чекає, що там кокаїновий дурман, що там шампанське, золотоголкий шприц і ложа затісна і коли Саломея готує рідке щастя, ти звертаєшся до Іґи:

— Я бачив знімки… Бачив у Саломеї.

А Іґа всміхається. І немає в ній сорому. Ні дрібки. Чи то через шампанське з кокаїном у ній немає сорому? А є лише піднесений рум’янець?

Немає в ній сорому, бо вона відучилась від сорому, Костоньку, для того туди й поїхала, до маєтку під Кобрином, для того дозволила, щоб із неї здерли сукню і щоб її вперше оглядали не твої очі та не твого Яцуся, а очі Яцка для неї завжди були твоїми очима, Костоньку, чого ти не знав, дурню, і не знаєш, бо ти дурний, а я знаю, бо я мудра, мудра й терпляча. Терпіння доводить, що мудрість моя нескінченна.

Тож вона дозволяла, щоб на неї дивились інші очі, дозволяла, щоб до неї торкалися інші руки, слухала їхні дурні розмови, котрі мали ту оргію необмежених злягань зробити чимось більшим від того, чим вона була по суті, дурень із сивою цапиною бородою белендів щось про менад, про діонісії та про тілесну міць, що вивільняється зі злих флюїдів.

А якби той переповнений ученими дурощами цап колись побачив справдешні діонісії, у яких ми дотикалися пальців стоп чорних богів, у яких ми пропливали у світ, у яких із наших животів і наших лон родився новий світ, поки ми вустами пожирали старий світ, а чорні боги походжали поміж нами і дотикалися наших тіл, Костоньку, якби отакі діонісії побачив він, дурень, помер би від страху, помер би, бо, може, зрозумів би, чим є чорні боги, Титани, і як ми плазуємо біля їхніх стоп.

Але таких діонісій він не побачив, бо хотів лише побачити багато оголених жіночих тіл, він не на дівчат хотів дивитися, не професійних повій, але тіла дружин і матерів, оголених перед ним, перед ним і перед іншими, котрі вкладали в ті забави гроші, Костоньку, бо щоб тих матерів і дружин завабити до маєтку під Кобрином, він мусив дати їм щось, чого вони самі хотіли. Декотрі, власне, хотіли оголитися перед чужими чоловіками і м’якнути від їхніх поглядів, і пальців, і сімені, але тих було обмаль, більше було таких, котрі хотіли надати більшого значення своєму порожньому життю, поміж дітьми, роботою, домом, відкритим у