Наталія Косенко - ( Не ) закохані, Наталія Косенко

На зупинці було порожньо. Ясмін заховалася, склала парасольку й притулилася чолом до холодного залізного орнаменту на спинці лавки. Їй досі пекло у грудях. Що за мана?

Вони не пара. Точно ні! Тоді що йому треба? Нащо він її обійняв? Нащо втиснув у себе? Щоб щось довести? Покарати? Змусити ніяковіти? В нього вийшло…

Під накриття зайшла ще одна людина, та Ясмін не звертала уваги, доки не відчула, як хтось сів поряд. Так близько, що ще трошки й зачепить ногою її ногу. Бррр… не любила, коли порушували особисті кордони!

Двинула ногою, аби посунутися й кинула мимовільний погляд. Гіпнотичні темні очі навпроти змусили серце завмерти на довгі кілька секунд. Його погляд, ніби укол у груди. Нащо він тут? У Стаса ж є авто.

— Привіт, — сказав так невимушено, ніби не він став причиною її втечі дві години тому.

— Привіт, — видавила з себе, не відриваючи настороженого погляду.

— Поговоримо? — ніби просте питання, а загнало в ступор.

Невизначено повела плечем. Хай говорить, як йому треба.

Вона не очікувала зізнання в симпатії чи пропозицію зустрічатися, та до наступних слів просто не була готова:

— Я хочу тебе, Ясмін. Так хочу, що тільки й можу думати, як затиснути тебе в якомусь закутку. Та навіть на цій лавці.

Ого… Просто ОГО! Відчула, як палає обличчя. Знову гримнуло над головою. Лише згодом зрозуміла, що небо розсікла блискавиця й то справді був грім.

— І що мені з цим робити? — спробувала вкласти усю рішучість у слова й навіть підійняла брови. Хоча здавалося, що тіло не послухається. Що воно зависло соляним стовпом й тепер навіки приросте до цієї лавки, на якій Стас хотів… Хотів би її…

— Ти ж доросла дівчинка, Ясмін. Я відкрито кажу про свої бажання. Скажи й ти про свої.

Бажання? Які ще бажання? Єдине її бажання, аби ніяковість і страх перестали затискати в лещатах груди.

Так, Ясмін була дорослою дівчиною й чудово розуміла, що Стас хоче від неї, та її досвід зводився до кількох коротких зустрічей з однокласником після випускного, які дали їй повне усвідомлення, що секс не цікавий сам по собі, як окремий вид діяльності. Може б якби вона була закохана… Але ж ні. Вона не закохана. Лишилося зрозуміти, чого ж слова й дії хлопця викликають такий дивний відгук у тілі.

— Ти сумніваєшся. Проведемо експеримент?

Не встигла зреагувати, як Стас сів ближче. Ясмін сиділа зачарована й ніби збоку спостерігала, як довгі чоловічі пальці закладають пасмо розпущеного вогкого волосся їй за вухо, а тоді лягають на щоку. Як великий палець окреслює нижній контур губ, лягаючи на підборіддя, й задираючи її голову вище. Темні пропащі очі кричали про гріх і шалений потяг, який так лякав, що спітніли долоні.

— Тссс… — почула, коли сіпнулася в сторону, а тоді відчула легкий доторк до губ.

Стас щось ледь чутно простогнав і піддався ближче. Його язик лизнув кутик її рота і тут же на зміну йому прийшли губи. Мʼякі й теплі.

Тремтіння поповзло по спині. Першим поривом було відсунутися, бо надто вже незвичним було те, що хлопець робив з її вустами. Та хто б їй дав? Чим сильніше Ясмін хотіла відсунутись, тим  глибшим ставав поцілунок.

Врешті язик Стаса ковзнув між її відкритих губ і задів язика.

Ясмін підскочила. Звідки лише сили узялися?

Парубок більше не тягнув до неї рук, та дивився з такою жагою і навіть погрозою, що й знову захотілося втекти.

Ноги ніби обмʼякли, та все ж вони швидко відвели її до маршрутки, що якраз паркувалася.

— Ясмін, — гукнув Стас, — Я в тебе теж… не закоханий.