Наталія Косенко - ( Не ) закохані, Наталія Косенко

Ясмін відчула, як серце зривається вниз і губиться десь під ногами. Його ногами. Ніколи не відчувала в собі схильність до сантиментів, та дивні почуття до парубка робили з неї якусь затуркану дурепу. Хоч вона й не була в нього закохана.

— Я помітив, що перша пʼятірка відпадно виглядає, от тільки Ясмін з Олегом не вписуються.

Ну от. Він все ж зробив необачний крок і боляче копнув її бідне серденько брудним черевиком.

Ясмін відчула, як на очі навертаються сльози й розізлилася. Більше навіть на себе. Кисне тут, як овоч у бабчиній діжці! Відколи стала такою розмазнею?

— І чого ж? — мовила з удаваною байдужістю й поправила окуляри на носі.

Склала руки на грудях, так, що біла блузка напнулася на плечах, стала прямо і навіть підійняла брови. Молодець! Стас діймав її поглядом який ніби кричав: “Я тебе зʼїм!”. Але дідька лисого! Подавиться, йолоп нещасний…

— Через ріст. Ясмін вища. А якщо до сукні одягне ще й каблуки, то Олег буде дихати їй у плече. Суцільна дисгармонія.

Елла звела до перенісся густі чорні брови й повела гачкуватим носом. Спочатку здавалася злою, та потім її чоло розгладилося.

— А й справді… — задумалася на секунду. — Олег і справді нижчий! Не годиться!

Ясмін перевила погляд на вікна, шукаючи свіжого повітря серед усіх цих душних людей, з якими раптом стало зовсім тісно в одному приміщенні. Дощ періщив по склу, ніби погода теж лютувала через необачно кинуті слова. Стало жаль Олега, котрий втис голову в плечі й тепер здавався ще нижчим. Хоча що там тих кілька сантиметрів різниці?

— Даміре, давай ти до нашої старости, а Олег…

— Не вийде! — перебив задоволений голос Стаса. — Дамір з Анджелою з першого курсу зустрічаються. Їм треба танцювати разом.

— Тоді може ти будеш в парі з Ясмін? А Олег тоді з Анею?

Вкотре за останній час в грудях похололо. Ясмін не хотіла танцювати зі Стасом. Не хотіла, аби він її торкався. Не хотіла, аби притискав дужою рукою до міцного тіла. Не хотіла…

— Окей, — бовкнув ніби байдуже й повернувся до неї, — ти не проти, Ясмін?

Хотілося нагрубити, та це виглядало б дивно, а вона не хотіла бути дивною, тож просто нерозбірливо повела плечем. Нізащо не покаже, яку бурю він підійняв у її душі!

Їхню пару перемістили з краю до центру через чималий зріст обох. Знову зазвучала музика. Ясмін рахувала кроки, аби максимально віддалитися від хлопця поряд. Хоча б думками, якщо вже фізично не виходить.

Вона не збилася жодного разу. Легкий доторк до талії відчувався ледь теплою хвилею, яка викликала чи то хвилювання, чи то дискомфорт, та не надавала цьому значення.

Гарячий подих раз у раз задівав щоку, та і тут Ясмін не реагувала. Намагалася вдати, що близькість одногрупника геть не бентежить, і це дивом їй вдавалося. Настільки добре вдавалося, що Стас розізлився.

— Граєш крижану королеву? Ти не в театрі…

Шепіт біля вуха пустив по тілу сиріт, та зусиллям волі швидко їх прогнала. Нічого не відповіла. Хай гуляє лісом!

Рука на талії напружилась й пальці з силою натиснули на спину, неочікувано спускаючись до попереку.

Ясмін здалося, що над головою гримнуло. Та так, що тепер усі одногрупники витріщатимуться. Даремно хвилювалася. Всі були зайняті собою і спробами вивчити нові рухи танцю. Від цього чомусь легше не стало. Рука досі міцно тримала за поперек. Відстань між її тілом і тілом хлопця невпинно скорочувалася. Лишилось якихось десять сантиметрів.

Дихання над головою почастішало й стало важчим. Хотіла смикнутися вбік, та зробила тільки гірше. Стас ніби відчув азарт хижака, який нарешті впіймав свою здобич і не хотів відпускати. Смикнув трохи різкіше і Ясмін ткнулася носом у ямку на шиї хлопця. Завмерла. Він теж на секунду завмер, тоді втягнув носом повітря біля її голови, а коли вона вдруге смикнулася, розтиснув руки й дозволив відійти.

Мабуть, її щоки палахкотіли від збентеження. Треба було б глянути твердо в очі парубка, дати зрозуміти, що подібне не має повторитися, та сили знайшлися лише зійти зі сцени, ляпнути щось Еллі про доручення з деканату, яке треба зробити до пʼятої, і втекти. Так… саме втекти…

Ясмін довго тримала руки під проточною водою в жіночому туалеті. Так довго, що пальці вже пощипувало від холоду. Обличчя вмите напередодні вже висохло, і вона вкотре притулила долоні до палаючих щік.

Відпускало поволі. Намагалася пояснити собі ситуацію, та виходило кепсько. Серце тарахкотіло в грудях. Відчувала силу, з якою воно гнало кров судинами й тремтіла. Ніколи так ясно не відчувала власного тіла. Навіть під час танців.

Відволіктися не допомогли ні деканат, ні плітки дівчат з кафедри. Лишалася надія на дощ, що тарабанив у вікно біля її столу. Холод завжди швидко приводив до тями.

Вийшла надвір під льодяні краплі й не одразу сховалася під парасолькою. Встигла намочити волосся. Думки трохи протверезіли й не бовталися тепер пʼяною беззмістовною купою в голові.

Темрява й непогода гнали людей по домівках. Вітер змушував тремтіти парасольку в руках. Не зважаючи на це було тепло. Навіть гаряче.

І що то було? Не вірила, що справді зацікавила Стаса як дівчина. Та вони далі один від одного, ніж Нептун від Сонця. А між ними 4,5 мільярди кілометрів.