Ілсе Санд - Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття, Ілсе Санд

закладено відчуття руху. Здоровий смуток триватиме якийсь час, поки ви не «оплачете» свою втрату й не будете готові втерти сльози й пошукати нові можливості. Натомість гнів може перетворитися на озлобленість і тривати все життя.

Модель гніву, що приховує надію, спостерігається в багатьох типах стосунків: наприклад, між колишніми партнерами, братами і сестрами або між колегами. Якщо ви усвідомите цю надію, вам буде легше знайти вихід і рухатися далі. Знайдіть надію у своєму гніві і змініть дійсність там, де це можливо, а там, де ні, — змиріться і «виплачте» свій емоційний тягар, тоді ви будете готові розпочати нове життя.

Коли ви оплачете те, чого не отримали від батьків у дитинстві або у старшому віці від партнера, то зможете побачити ваших близьких такими, якими вони є, — з усіма перевагами й недоліками. І хоч не можна отримати нового дитинства чи повернути час назад, щоб почати романтичні стосунки наново, характер взаємин може змінитися після того, як ви припините вимагати з інших те, чого вони не мають, і відмовитеся від свого бажання змінити дійсність та інших людей.

Якщо ви зіткнетеся із гнівом з боку, наприклад, ваших дорослих дітей, у розмові можна апелювати до безпорадності: «Я хотів (-ла) б дати тобі нове дитинство». Другові, який скаржиться на зіпсований день народження через те, що ви рано пі­шли додому, можна сказати: «Я хотів (-ла) б повестись інакше».

Від «мав би» до «хотів би»: від гніву до смутку

Слова «ти мав (-ла) б» добре використовувати для повчань. Повчати можна себе чи інших. «У мене мало б бути більше енергії для дітей» — це приклад морального самоосуду. Ви спрямовуєте гнів на себе. Можна також докоряти іншим: «Ти мала б більше думати про мене», — або ще гірше: «Після всього, що я для тебе зробила, тобі слід було б хоч трохи виявляти вдячність». Якщо вам подобається накручувати себе, саме час роздавати «моральні оцінки» собі чи іншим.

Різниця між бажаннями й надією

Існує різниця між бажанням і надією. Надія повинна узгоджуватися з дійсністю. Якщо те, на що ми сподіваємося, існує лише в примарному світі, можна змарнувати багато часу та енергії на те, що, по суті, є мертвим. Прикладом цього є жінки, які перебувають у невдалому шлюбі, сподіваючись, що одного дня їхні чоловіки кардинально змінять свої погляди на життя. Таким дружинам краще було б відмовитися від надії. Без марних сподівань буде легше тверезо обміркувати ситуацію й вирішити, що краще: прийняти все як є чи вийти із цих стосунків.

Бажання — це зовсім інше. Можна запросто прагнути чогось нереалістичного. Наприклад, мріяти, щоб дорога померла людина на мить повернулася. Вам не до снаги керувати такими емоціями. Ви не здатні змусити себе любити жовтий колір більше, ніж синій. Ви лише можете дослухатися до свого внутрішнього «я», щоб збагнути, який же колір вам подобається найбільше. Певною мірою можна сказати, що ви — це ваші бажання.

Коли я хочу дізнатися, що за людина переді мною, я запитую про її бажання. Відповідь чимало розповідає про співрозмовника.

Відчувати свої бажання — означає бути близьким до самого себе. Коли ви наважуєтеся відчувати і приймати свої бажання, ви справді щирі з собою. Якщо ж ви водночас готові чути бажання інших, то зможете створити міцні і плідні відносини.

Бажання не бувають неправильними

Бажання людині не підвладні. Можна спробувати їх пригасити, але ціна за це буде непомірно високою. За приглушення бажань доведеться заплатити втратою життєрадісності, почуттям беззмістовності або смутком.

Бажання сповнюють життям. Бажати чогось боляче, коли реальність суттєво розходиться із мріями. Відчуваючи суть ваших бажань, ви встановлюєте зв’язок зі смутком і глибинним «я». Щодо мене, то я волію підтримувати хороший контакт зі своїм смутком, щоб відчувати, що живу. Це краще, ніж переживати порожнє, безбарвне відчуття, що виникає, якщо стримувати забагато болісних думок.

Коли ви повчаєте себе або інших, то контактуєте зі своїм гнівом, спрямовуючи його назовні або всередину. Під час контакту зі своїм бажанням вам боляче, якщо втілити омріяне неможливо, і радісно, якщо задумане справджується.

Установку «Я повинен бути так само вправним, як і інші» можна замінити на: «Я хотів би бути настільки вправним, як інші». У другому реченні усунуте відчуття вини і є більше місця для смутку. А фразу «Ти мав би більше мені допомогти» є сенс замінити на: «Я хотіла б, щоб ти допомагав мені більше», — або навіть конкретніше: «Мені бракувало твоєї допомоги».

Сподіваюся, читачі усвідомлять, наскільки змінюються відчуття, коли людина говорить на основі бажань, а не на основі повчань і установок «мав би». Спробуйте вибрати одне з ваших типових суджень про себе чи інших і перефразувати його за допомогою слів «Я хотів (-ла) б» або «Мені не вистачає». Відчуйте внутрішню зміну. Зверніть увагу, що ви відчуєте більше спокою, хай навіть із присмаком смутку.

Гнів — це зазвичай поверхове почуття. Чимало людей довго злиться, замість того щоб дозволити собі перейти до більш глибоких вразливих почуттів. Існує кілька причин такої ситуації. Можливо, вам не вдається впоратися зі смутком, прихованим під гнівом. Можливо, вам болить відчуття безпорадності, що приходить з усвідомленням неможливості щось отримати чи на щось уплинути. Коли людина розгнівана, це озна­чає, що вона за щось бореться. Що сильніша боротьба, то менше відчуттів вам потрібно переживати.

Деяким людям приємніше спрямовувати свій гнів на старі невдалі стосунки замість того, щоб змиритися. Але минулого не повернути й не змінити! Якщо ви пережили втрату, залишаться шрами, з якими вам доведеться жити. Щойно ви сприймете це як даність, ваш гнів перетвориться на смуток.

У смутку криється зцілення. Смуток — це процес, для якого потрібен час. Коли ви сумуєте, вам набагато легше отримувати любов інших, аніж тоді, коли ви розгнівані. У такій ситуації шансів викликати у когось співчуття значно менше. Гнів віддаляє, а смуток зближує.

Підсумок розділу 4: прислухайтеся до делікатних і вразливих почуттів, що лежать в основі гніву

Якщо гнів зумовлений тим, що хтось перейшов ваші межі, можна висловити свої думки як побажання. Тим, хто звик виражати гнів у таких ситуаціях, можна спробувати новий підхід: відшукайте приховане бажання й поговоріть про нього. Якщо гнів приховує інші вразливі почуття, відверта розмова про них сформує набагато кращий зв’язок. Обговорення безпорадності, тривоги або смутку замість гніву підкаже вам новий підхід чи тактику, яка зробить ваші відносини теплішими.