Олександра Малінкова - Шибайголови, Олександра Малінкова

- Кажу ж тобі! Я цього не робила! - Вигукую й дивлюся на нього.

Його очі спалахують, стають такими темними, як найміцніша кава. Підхоплює мене з стільця, наче я пушинка. Рука Слави опиняється на моїй потилиці, а він знову припадає до моїх губ. А я, замість того, щоб одразу відштовхнути нахабу, відповідаю на поцілунок. 

І мені таки не здалося. Зв’язок між нами він існує. Щось, що неможливо описати. Хіба так буває насправді? Невже це не вигадка? Не красива казка для домогосподарок втомлених життям? 

А може так виглядає пристрасть, яка зароджується між людьми миттєво, як спалахує сірник від маленької іскри? 

- Шкода, що ти така юна! - Шепоче на вухо і від цих слів я тверезію. - Прийдеться мені почекати доки ти виростеш. - Підморгує мені.

- А зараз вже час! І дякую, за все. Ти дуже відчайдушна і смілива! - Додав.

А я все ще спантеличено стою де стояла.

Наостанок так хотілося запитати, чи ми ще побачимося, але дівоча сором'язливість не дає цього зробити…

Він пішов.

Зник, як нічна мара.

Доторкнулася до своїх губ, які ще пам'ятали його ніжний і палкий дотик.

Хто ж ти такий, Слава? І що це було?

Романтичним дівчатам неодмінно хочеться, щоб їх знайшли у наступному житті, чи в іншому куточку неосяжного всесвіту, саме той з яким натягнута ця тоненька ниточка, яка йде від серця до серця.

Та, на жаль, не завжди мрії і очікування справджуються…