Анна Ліє Кейн - Відлуння тиші, Анна Ліє Кейн

- Ви лінгвіст, правильно я розумію? Загір обіцяв привезти найкращого. Мене звуть Серапіна ат Янрі.

Назвала себе у відповідь і отримала ще одну ввічливу посмішку:

- У вас гарне ім'я. Не чула таких в Ізаріді.

- В Арнолі це досить поширене ім'я, - знизала плечима, поки демониця розглядала мене.

- Я врахую це. Ми з чоловіком збираємося завести ще одну дитину, я дуже сподіваюся, що це буде дівчинка. Думаю, варто включити це ім'я до списку варіантів. Проходьте, місіс Лурі. Покоївка вже накриває на стіл.

Щелепа почала боліти від сильного тиску. Швидше опустила голову, вдавши, що зацікавилася візерунчастими плінтусами, а сама намагалася розслабитися.

Ніхто з цих демонів не винен у тому, що відбувається в моєму житті, але чому так ниє в грудях, щоразу, варто було мені почути подібні слова?

Сама себе дратувала власною нестриманістю, а від того починала ще більше нервувати. Поки руйнівне коло не замкнулося остаточно, я знайшла в собі сили запитати:

- І все ж що мені доведеться перекласти?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно