Тетяна Гуркало - Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало

розділ 2

 

Як його прогодувати?

 

— Їсти хочу, — сумно заявив Ярослав. Шлунок підтримав ці слова похмурим бурчанням.

— Та ти тільки, те й робиш, що їси. Куди воно все в тебе лізе? — здивувалася Ладане.

— Гадки не маю. Може, я росту?

Ладане з сумнівом оглянула його досить високу постать і уткнулася в підручник. Ярослав її сумніви розумів. Нормальні люди стільки не їдять. А якщо їдять, то у них трапляється заворот кишок, вони сильно гладшають або у них дуже важка робота, через яку організм постійно вимагає поповнення запасів. Нічого з вищезгаданого до Ярослава стосунку не мало. За останні три тижні він навіть не чхнув жодного разу, примудрився схуднути, а спроби вивчити писемність Міста, довге лежання на парі матраців, які замінили Ярославу ліжко, бездумне розглядання пейзажів за вікном і дивні на погляд Ладане вправи важкою роботою міг назвати тільки божевільний.

Ярославу в принципі нічого не доводилося робити, що водночас розслабляло та злило. Турботу про його харчування взяли на себе добрі дівчата, яких, напевно, вже запам'ятали у всіх навколишніх продуктових магазинах. Бо вони приходили часто і купували багато. Рішення одноосібно приймала Сан, не забувши пояснити Ладане та Тамі, що вони, не пристосовані до життя курки, які навіть не здогадалися, що хлопцеві необхідний місцевий одяг. А Ярославу ця рішуча мадам докладно і не надто цензурно розповіла, що він людина чужа, від місцевих реалій далека, тому разом зі своїм життєвим досвідом має сидіти і не висовуватися, поки більш знаючі люди не придумають, як вийти з цієї неприємної історії з мінімум втрат . У те, що втрат зовсім не буде, Сан категорично не вірила.

Ярославу було нудно. Напевно, тому він з такою легкістю навчився читати на Тохо, спрощеній для людей мові драконів, та Азні, рідною мовою Ладане. Розмовляти цими мовами він умів завдяки експерименту з котячою розмовною. Обидві мови дівчата знали відмінно і людину, або кота, що розмовляє на них, обов'язково б зрозуміли. Запам'ятати, як позначається той чи інший звук, було не такою вже складною справою за наявності купи вільного часу. Під час свого перебування школярем Ярослав примудрявся сам складати таємну писемність за ніч, використовуючи для створення букв половинки квіток, частини татуювань знайомих, котячі ікла та килим у кімнаті сестри. Тепер він намагався розібратися в значках Міста, що нагадували ієрогліфи, читав казки дракона, підручники Ладане, написані на тому ж Тохо і їв, їв часто і все поспіль. Дівчата не змогли придумати, що з ним робити, тому запропонували ховатися в кімнаті Ладане, поки їх не осяє або все не вирішиться саме собою. Ярослав не заперечував, йому було все одно, де жити. На вулиці, напевно, було б гірше.

Сама господиня кімнати частково перебралася до Сан. Тобто ночувала вона як чесна дівчина, якій не годиться ділити кімнату з малознайомим чоловіком, у подруги. А вдень чесно поверталася із занять у свою кімнату, щоб ніхто не помітив її дивної поведінки та нічого не запідозрив. Те, як вона кралася на ночівлю окрема історія. Ярослав кілька разів спостерігав, прочинивши двері, за цими партизанськими перебіжками й шараханням від різних підозрілих тіней, і ледве втримався від сміху.

— Я все-таки не розумію. Чому магія? — вирішив змінити тему хлопець. Головне не думати про їжу, можливо, це допоможе відволіктися від незрозумілого голоду. — Це не раціонально. Повноцінною магією володіє дуже мало людей. Палиця надійніша, палиця підкоряється всім. І вчитися користуватися палицею практично не потрібно. Взяв у руку та розмахуй, скільки влізе.

Ладане зітхнула, закрила підручник і пильно подивилася на хлопця. Мовляв, дай мені спокій, мені вчитися треба, у мене і так з плетіннями завал, вічно все плутаю.

— Тобі потрібний психолог. Щоб від комплексів позбавив, – сказав Ярослав.

— Хто? — здивувалася Ладане.

— Професія така. Психолог швиденько пояснив би тобі, що всі твої проблеми від невпевненості та бажання зробити все ідеально. Переконав, що нічого ідеального в природі не існує, тому нічого поправляти не потрібно, адже гірше все одно не буде. Он я малюю погано, але ж не виправляю малюнки, поки фарба не закінчиться. Показую, що є і малюю наступний, який в будь-якому разі буде кращим за попередній, тому, що в мене з'явився досвід і деякі ідеї. Головне в нашій справі досвід та працьовитість, ця парочка навіть талант здатна перемогти.

Ладане задумливо подивилася на стелю і кивнула якимось своїм думкам.

— А їсти однаково хочеться, — зітхнув Ярослав. Не думати про їжу не виходило, як би він не намагався. Ще й якась наволоч щось десь готувала, дозволяючи вітру розносити аромат страви по всьому Місту. — Може, у мене метаболізм прискорився через попадання в чужий світ?

— У тебе все гаразд, — трохи роздратовано сказала дівчина. — Сан у цьому розуміється. Але щось точно відбувається. У тебе нічого не виросло?

— Не знаю. Третє око не з'являлося. А вміння ковтати ваші заклинання, схоже, вроджене.

— Мабуть, ми тебе покаже магістру Табаді, — сумно сказала Ладане. — Він розуміється на дарі та стихіях. Ну, не вб'є ж він нас насправді. Та й ти вічно тут жити не зможеш, як ув'язнений.

— Табаді так Табаді, — не сперечався Ярослав. Головне, щоб не забули погодувати, решта на даний момент не має значення. Безвилазне перебування в кімнаті Ладане йому встигло набриднути, і він був згоден на все, аби не вбивали. Жити йому хотілося. Дуже.

Дівчина розкрила книгу та заглибилася у читання. Ярослав дивився на стелю. Кількість розваг учора скоротилася. Кудись полетів дракон, що зображував статую на стовпі посеред двору. Ось тобі й чарівний світ. Красиві чарівниці плутаються в заклинаннях. Драконів майже ніхто не бачить, літаючих замків теж, хоч і тих і інших чимало. Студенти ночами заучують лекції, як Ярослав свого часу зовсім йому непотрібну соціологію. Вивчив, здав та забув. Крапка.

Може, якщо вийти за межі кімнати можна буде побачити щось справді казково-чарівне? Бо соромно буде комусь розповісти. Побував у чарівному світі, подивився у вікно на дракона, торкнувся рослини в коридорі і бачив хлопця з дивними вухами. А ще був особисто знайомий з дівчиною, яка двічі мало не влаштувала пожежу у своїй кімнаті, намагаючись за допомогою магії почистити одяг, і, якщо вірити розповідям її подруг, постійно примудряється стандартні плетіння, чим би вони не були, перетворювати на різновид вибухівки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍