Жозе Сарамаго - Прозріння

либонь, єдиний вихід доручити їх батькам, спочатку проголосую я, а потім піде голосувати він, звичайно, ми хотіли б проголосувати разом, але це неможливо, а неможливому годі зарадити, наш найменший залишився зі старшою сестрою, вона ще не досягла того віку, коли зможе голосувати, Атож, це мій чоловік, Приємно познайомитися, Мені також, Який чудовий ранок, Так наче його створено умисне для голосування, Якогось дня це мало відбутися. Попри високу чутливість мікрофонів, які ковзали туди-сюди понад чергою, автомобіль білий, автомобіль синій, автомобіль зелений, автомобіль червоний, автомобіль чорний, з антенами, що розгойдувалися на ранковому вітрі, нічого підозрілого не чулося в розмовах, таких невинних і буденних, як вищенаведені, принаймні такими вони здавалися. Проте не треба було бути доктором у галузі підозри або дипломованим у науках недовіри, аби помітити щось особливе у двох останніх фразах, у тій, де йшлося про ранок, ніби умисне створений для голосування, а надто в другій, мовляв, одного дня це мало відбутися, то були двозначності, можливо, неумисного характеру, можливо, цілком неусвідомлені, але саме тому потенційно небезпечніші, що контрастували з витонченим аналізом тону, яким ці фрази були промовлені, але передусім із гамою резонансів, ними породжених, тобто ми передусім маємо на увазі субтони, без розгляду яких, якщо вірити останнім теоріям, ступінь розуміння будь-якого дискурсу буде завжди недостатнім, неповним, обмеженим. Шпигунові, що випадково опинився поруч із людьми, які промовили ці фрази, так само як і всім його колегам, були дані точні превентивні інструкції, як треба поводитися в таких випадках. Не слід було відходити від підозрюваного, треба було перебувати за три або чотири особи від нього в черзі тих, котрі прийшли голосувати, для подвійної гарантії, попри чутливість прихованого магнітофона, запам’ятати прізвище та номер виборця, коли голова виборчої комісії їх оголосить, треба було вдати, ніби ти щось забув і непомітно покинути чергу, вийти на вулицю, сконтактуватися по телефону або якось інакше з центром інформацій і знову повернутися на місце свого полювання, зайнявши нову чергу. Тут не йшлося про точне знання термінів, і цю діяльність не можна було порівняти зі стрільбою по мішенях, бо тут людина чекає, що випадковість, доля або сам диявол покличе її туди, де мішень уже чекатиме її пострілу.

Час ішов, і до інформаційного центру надходило безліч повідомлень, але в жодному з випадків вони не відкривали ясно й незаперечно, як саме виборець має намір голосувати, найбільше, що зустрічалося в тих доповідях, були фрази зразка вищенаведених, але навіть та фраза, що здавалася найпідозріливішою, Одного дня це мало статися, втрачала велику частину свого небезпечного змісту, якщо врахувати її контекст, а її контекстом була розмова двох чоловіків про недавнє розлучення одного з них, причому вона відбувалася в напівсловах, щоб не приваблювати цікавість людей, які були поблизу, й закінчилася з почуттям почасти горя, почасти смирення, а тремтяче зітхання, що вихопилося з грудей чоловіка, який розлучився, могло б стати найбільшим здобутком шпигуна, якби він був спроможний розуміти найглибші мотиви людських розчарувань. Те, що шпигун не визнав за потрібне відзначити цю реакцію, те, що магнітофон її не записав, є людською помилкою і технологічною недосконалістю, тоді як добрий суддя, що знає людей і має уявлення про те, як функціонують машини, неодмінно мусив би взяти це до уваги, та хоч це й здається вкрай несправедливим, а на перший погляд навіть скандальним, у матеріалах процесу не було найменшого натяку на провину звинуваченого. Але ми з тремтінням уявляємо собі, що може статися, якщо цього невинного чоловіка завтра поведуть на допит, Ви визнаєте, що сказали чоловікові, який із вами був, Одного дня це мало статися, Атож, визнаю, Добре подумайте, перш ніж відповісти, що ви мали на увазі, коли промовили ці слова, Ми говорили про моє розлучення, Справді про розлучення, Справді, І якими були ваші почуття у стосунку до вашого розлучення, Гадаю, я відчував почасти гнів і почасти смирення, Більше гніву чи більше смирення, Гадаю, що більше смирення, А чи вам не здається, що найприроднішим для вас було глибоко зітхнути, а надто якщо ви розмовляли з другом, Я не можу заприсягнутися, що я тоді не зітхнув, але точно не пам’ятаю, А ми певні, що ви таки не зітхнули, Як ви можете знати, якщо вас там не було, А хто вам сказав, що нас там не було, Можливо, мій друг пам’ятає, зітхав я чи не зітхав, запитайте в нього, Схоже, ваша дружба з тим чоловіком не така вже й міцна, Хто знає, Але покликати сюди вашого друга означало б затягти його в халепу, Ой ні, я б цього не хотів, Дуже добре, Можна мені тепер піти, Це хибна ідея, чоловіче, не кваптеся, спочатку дайте відповідь на запитання, яке ми вам поставили, Яке запитання, Про що ви насправді думали, коли сказали своєму другові ці слова, Я вже вам відповів, Дайте нам іншу відповідь, ця нас не задовольняє, Це єдина відповідь, яку я міг вам дати, бо вона правдива, Це вам так здається, Мені лише бракує щось тут вигадувати, А ви вигадайте, ви зробите нам велику приємність, якщо, застосувавши час і терпіння, скажете нам таке, що в поєднанні з деякими технічними вдосконаленнями дасть нам нарешті те, що ми хочемо почути, Тоді скажіть мені, чого вам треба й покладімо кінець цій розмові, Ой ні, це ніяк нас не задовольнить, що ви думаєте про нас, мій дорогий пане, ми повинні шанувати свою наукову гідність, захищати професійну свідомість, для нас дуже важливо, щоб ми могли продемонструвати нашому начальству, що ми заслуговуємо на ті гроші, які нам платять, і той хліб, який ми їмо, Я пропав, Не поспішайте.

Дивовижний спокій виборців на вулицях і на дільницях аж ніяк не відповідав настрою людей, які сиділи в міністерських кабінетах або в кабінетах партій. Питання, що непокоїло і тих, і тих, полягало в тому, наскільки зменшиться цього разу явка виборців, так ніби саме в цьому вони вбачали двері до порятунку від важкої соціальної й політичної ситуації, в яку країна провалилася тиждень тому. Неявка відносно висока, хай навіть і трохи вища за максимальну, зафіксовану на попередніх виборах, означала б, що ми повертаємося до нормального життя, до відомої байдужості виборців, які ніколи не вірили в те, що їхній голос може вплинути на ситуацію або на хід подій, а тому не квапилися взяти участь у виборах, а користалися гарною погодою, щоб виїхати всією родиною на природу або під