Джулія Ромуш - Наречений моєї сестри, Джулія Ромуш

Розділ 2.1

Вирватися або продовжити ... Вирватися і бігти від кого? Та й продовжувати з ким? Відповідь на це питання знає Саманта, але не я.

 

- Ви мене ..., - немов задихаючись промовила.

 

- ... хочу, - чоловік закінчив фразу не так, як я того хотіла. Його слова значно відрізнялися від моїх думок. Але не довго. Чоловік був досвідчений і знав, як переконати.

 

- ... переплутали, - я знала, що він не зверне на це увагу. Але я повинна була, заради себе говорила, щоб потім себе виправдовувати було простіше.

 

І все ж надія всередині мене на те, що цей упир все-таки мене почує, не вмирала. А раптом? Ну а раптом трапиться диво?

 

Поки що в мені були сили чинити опір, але вони танули з кожним його наполегливим дотиком. І через секунду всі мої надії на незрозуміле чудо розбилися об жорстоку реальність.

 

- Рот. Закрий, - останні сказані слова ніяк не в'яжуться з тим, що чоловік говорив раніше. І вони починають лякати мене до остраху. А що далі? Рот закрий, а щось відкрий? Мене такий розклад ось зовсім не влаштовував.

 

- Але ..., - не встигаю я навіть не послухатися, як на мої губи лягла його груба долоня, в той час, як він почав впевнено ковзати пальцями між стегон. Тіло відреагувало застрашливо. Внизу живота стало жарко. А мені в якусь секунду навіть здалося що ...

 

- Та що ти ..., - скрикую від несподіванки й переляку реакції власного тіла, починаю нігтями упиватися йому в плечі. Пручаюся і хочу кричати, але відбувається несподіване. Долоня на моїх губах змінюється губами. Гарячий і мокрий язик починає ковзати по моїх губах. І ось в цей момент я розгубилася.
Цьому виродку вдалося за пару хвилин провернути те, що нікому і ніколи не вдавалося за всі мої вісімнадцять років.

 

Коли я відкрила губи в спробі видати черговий крик, чоловік тільки скориставшись ситуацією ковзнув язиком в мій рот. Одна його рука продовжувала ковзати по моїх складках і провокувати моє тіло на нереальну реакцію. На ту, якої в принципі не могло бути. Але вона була...

 

Його губи впивалися в мене жарким, вологим і дуже вимогливим поцілунком. Який як ураган накриває мою свідомість. Тіло спалахує у хвилі спеки. Мене накриває настільки сильно, що я навіть не розумію, що саме відбувається. Його пальці у мене між ніг тепер не здаються такими зайвими, його грубі й владні губи тепер не настільки лякають. Здається, я починаю сходити з розуму.

 

Поки крики тонуть в пориві божевільної й неконтрольованої пристрасті. Поки його руки без натяку на ніжність відкривають в мені бажання чогось більшого.Такого, що я описати не можу, але мені здається, що мені мало. Немов відчуваючи це і розуміючи мову мого тіла, чоловік з кожним своїм рухом стає більш наполегливим. Його пальці, які ковзали між вологих складок, тепер починають в мене входити.

 

Я вже не розумію, що відбувається. Не можу контролювати потік власних думок. Не можу передбачити реакцію свого тіла. Все що я знаю зараз, так це те, що я хочу, щоб він не зупинявся.

 

Якщо я стогну, не розриваючи поцілунку, то він вже гарчить. Як голодний звір. Той, якого щойно випустили з клітки після тижневого голодування.

 

У моїх думках порожньо, в тілі пожежа. І знову та ж думка в голові: вирватися або продовжити.Вирватися - знайоме. Навіть дуже. Збігати - це про мене. А ось ризикнути й пережити щось незабутнє ... чи була я настільки сміливою? Напевне так. Напевно, тоді, коли цей чоловік прийняв мене за іншу, я могла перейти рамки дозволеного й отримати перше у своєму житті задоволення від близькості з чоловіком.

 

Мене захлеснула хвиля бажання і я, відчувши те, як від несподіванки незнайомець завмер, притягнула його ближче. Більше не пручалася. Швидше наполегливо підбивала до активних дій. Якщо раніше мене цілував тільки він, то тепер я відповіла на поцілунок й наші язики сплелися. Його язик почав повторювати рухи його пальців в мені. Начебто він жорстко і наполегливо мав мій рот язиком. Не зустрічаючи більше опору, чоловік під стегна підняв мене на руки, припечатав до прохолодної стіни.

 

- Маленька сучка захотіла більшого? - Впиваючись в мою нижню губу зубами й вганяючи в мене пальці трохи грубіше, ніж раніше, цей ненормальний прогарчав мені в губи.

 

- Більшого? - Я перепитала, але він не зрозумів, що це було невпевнено поставлене запитання. Прийняв все як запрошення до більш агресивних дій.

 

- Попустували й досить, час переходити до дорослих ігор.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно