Вільям Шекспір - Макбет, Вільям Шекспір

class="p14" style="">Макдуф

А до яких це трьох речей?

 

Воротар

Відомо, сер,- червоний ніс, мертвий сон та бігання до вітру. А щодо хоті, то вино її викликає, і спиняє, і збуджує, і заважає. Вино надвоє з розпустою жартує: воно її і створює і руйнує, розпалить і погасить, покличе й прожене, поставить ніби твердо і зіпхне. Ну, словом, хитрує доти, доки не приспить, усю вину на неї звалить і покине.

 

Макдуф

Здається, воно й з тобою сьогодні такого жарта утнуло?

 

Воротар

Ваша правда, сер. Воно мені прямо на горло наступило, та я з ним розквитався,- був йому, як видно, не під силу. Хоч воно мене часом і з ніг збивало, а я таки приловчився та викинув його із себе.

 

Макдуф

Встав твій господар?

 

Входить Макбет.

 

Гуркотом своїм

Його збудили ми. Ось він іде.

 

Ленокс

Добридень, сер.

 

Макбет

І вам обом - добридень.

 

Макдуф

Король прокинувсь?

 

Макбет

Ні.

 

Макдуф

Мені звелів він

Збудити вдосвіта його. Вже час.

 

Макбет

Я проведу.

 

Макдуф

Тобі турбота ця приємна, знаю,

А все ж турбота.

 

Макбет

Ні, приємний труд -

То не тягар, а радість. Ось і двері.

 

Макдуф

Ввійти насмілюсь,- звелено-бо так.

(Виходить)

 

Ленокс

Король сьогодні їде?

 

Макбет

Так, збирався.

 

Ленокс

Була бурхлива ніч: там, де ми спали,

Зірвало комин; кажуть, десь лунали

Ридання й смертні зойки у повітрі,

Які віщують нам страшні події,

Жорстокі чвари і лиху годину.

Всю ніч кричали сови - птахи тьми,-

І, кажуть, ніби вся земля трусилась,

Як в лихоманці.

 

Макбет

Ніч була тривожна.

 

Ленокс

На молодім віку моїм такої

Я не згадаю ночі.

 

Макдуф повертається.

 

Макдуф

О жах, о жах! Цього ні язиком

Не вимовить, ані збагнути серцем!

 

Ленокс

Що скоїлося?

 

Макдуф

Щонайбільший злочин!

Убивця богохульний розвалив

Храм божого помазаника й викрав

Життя із тіла!

 

Макбет

Що? Яке життя?

 

Ленокс

Його величності?

 

Макдуф

Зайдіть в покої,

І вас нова Горгона 17 осліпить...

Нічого не питайте, лиш погляньте

Самі й тоді кажіть!

 

Макбет і Ленокс виходять.

 

Вставайте всі!

Вставайте! Бийте в дзвони! Вбивство! Зрада!

Вставайте, Банко, Дональбайн, Малкольм!

Струсіть солодкий сон, подобу смерті,

Щоб їй самій поглянути у вічі!

Це суд страшний! Малкольме й Банко, встаньте,

Мов духи з домовини, щоб цей жах

Побачити.

 

Лунає дзвін.

Входить леді Макбет.

 

Леді Макбет

Що трапилося тут?

Чого сурма жахлива сонних будить?

Кажіть, кажіть!

 

Макдуф

Ласкава господине!

Не слід вам слухати, що я скажу.

Не для жінок ця звістка, бо ж вона

Убити може вас.

 

Входить Банко.

 

О Банко, Банко!

Володар наш убитий!

 

Леді Макбет

В нашім домі? О горе, горе!

 

Банко

Хоч би де було -

Це жах. Зречися слів своїх, Макдуфе,

Скажи, що це не так, що помилився.

 

Входять Макбет, Ленокс і Росс.

 

Макбет

Коли б я вмер до цього за годину,

Сказав би - вік прожив щасливо; нині ж

Ніщо не цінне в смертному житті,

Все іграшки - і слава, й милосердя;

Вино життя розлите, тільки осад

На дні лишивсь.

 

Входять Малкольм і Дональбайн.

 

Дональбайн

Що трапилося тут?

 

Макбет

То ви не знаєте? Ви ще живі,

А крові й роду вашого священне

Спинилось джерело, навік спинилось.

 

Макдуф

Король - ваш батько - вбитий.

 

Малкольм

Ким убитий?

 

Ленокс

Зробили це, здається, вартові -

Кров на руках у них і на обличчях,

Кинджали їхні геть в крові знайшли ми

У головах; дивилися безтямно -

О, як було життя ввіряти їм!

 

Макбет

Тепер собі пробачити не можу,

Що повбивав їх.

 

Макдуф

Нащо це зробив ти?

 

Макбет

Хто водночас був мудрий і безтямний,

Лихий і добрий, рвійний і байдужий?

Ніхто. Любов і відданість безмірна

Повільний перегнали ум. Дункан

Лежав увесь, в крові, що золотила

Сріблясте тіло, й зяяли на ньому

Ран діри, крізь які пройшла загибель.

Убивці спали, в колір свого діла

Забарвлені. На їх кинджалах кров

Позасихала... Хто, в чиєму серці

Відвага є й любов, хто міг би цих

Не виявить чуттів!

 

Леді Макбет

Допоможіть!

 

Макдуф

Допоможіть їй.

 

Малкольм

(стиха, до Дональбайна)

Що ж ми мовчимо,

Коли це горе нам з усіх найближче?

 

Дональбайн

(Стиха, до Малкольма)

Що ж говорити тут, де нам загибель

Із кожного загрожує кутка?

Мерщій тікаймо! Наші сльози ще

Не накипіли.

 

Малкольм

(стиха, до Дональбайна)

Й горе ще не в силі

До дії стать.

 

Банко

Допоможіть же леді!

 

Леді Макбет виносять.

 

Ходімо, і прикриймо наше тіло

Від холоду одежею, а потім

Зійдімось знов розслідувати злочин