Ромуальд Неділько - Кресова книга справедливих

національного складу мешканців. Структура національного складу подана для ілюстрування пропорції між польським і українським населенням, наприклад, польське село; польсько-українське село; українське село, в якому проживало декілька польських родин; село з перевагою польського населення над українським; село зі значною перевагою українського населення над польським.

2) Подія – зазвичай напад на цивільне населення: елементарна реконструкція його перебігу та обставини, у формі короткого опису з наведенням дати й кількості жертв (хоча й оминаючи жахливі описи злочинів винуватців). Ми тут використали інформацію з існуючих опрацювань, зводячи її до необхідного мінімуму.

3) Акт допомоги, з наведенням обставин, у вигляді короткого запису, складеного на підставі свідчень очевидців, або більш детального опису з використанням цитат зі свідчень, інколи доволі обширних. Ішлося про те, щоб віддати голос самим учасникам, представити події очима свідків, крізь призму їхнього уявлення, спосіб бачення та інтерпретації реальності (пор., напр., загальновживані визначення винуватців: «бандерівці», «бульбівці»,[30] «різуни», «бандити», «банди УПА»). Подекуди ми зберігаємо також мовні особливості (напр., слово «піп» на визначення духовної особи східного обряду, тоді, мабуть, нейтральне, хоч сьогодні вважається недоречним чи навіть образливим), що має додаткову цінність автентичності. У випадку розбіжності в інформації, наявності помилок і неточностей, ми додаємо необхідний коментар. Імена й прізвища українців подаємо, як правило, в такому звучанні, в якому вони виступають у джерелах (отже, найчастіше, у спольщеній формі, зрештою, відповідно до прийнятої урядової та побутової практики II РП). Важко в цьому істотному питанні (ідентифікація приналежності особи) бути цілком послідовним, адже на Кресах ми не завжди маємо справу з чітким розмежуванням прізвищ та імен, «чисто» польських і «чисто» українських; зокрема, досить розповсюджена практика змішаних шлюбів значно ускладнила називання осіб.

4) Джерело: під відомістю про подію ми наводимо використані джерельні матеріали. У випадку свідчень кількох різних свідків, наводимо їх у відповідній черговості, для того, щоб полегшити однозначну пов’язаність фрагменту відомості з автором.

* * *

На підставі зібраного матеріалу важко надати стислу статистику або сформулювати правильність чи хоча б тенденцію, які для дослідження польсько-українських взаємин у воєнні та ранні післявоєнні роки, мали б істотну вагу. Надавання допомоги не було очевидним і масовим явищем. У численних польських свідченнях підкреслюється цілковита відсутність будь-якої підтримки зі сторони українських сусідів. На неї наважувалися одиниці, більшість поводилася пасивно. Також і українці, які намагалися зберегти нейтралітет, підлягали сильному тиску, адже у вбивствах нерідко брали участь їхні знайомі з сусідніх місцевостей, а навіть найближчі сусіди чи родичі, не лише збройні формування націоналістів та озброєні загони селянської самооборони. Оскільки страх серед поляків, яких піддавали винищенню, бував настільки великий, що змушував інстинктивно вдаватися до відчайдушної втечі, неодноразово, навіть без огляду на найближчих, яких вбивали поблизу, то й українців, які спостерігали зблизька за «геєною», страх мусив паралізувати, тим більше, що за спробу надати допомогу самому можна було втратити життя. Ким були люди, які, незважаючи на це, зуміли спромогтися на жест людської солідарності, а нерідко також і на героїчні вчинки? У світлі зібраних тут даних, здається, що ідейна мотивація, наприклад, інші, ніж націоналістичні політичні (демократичні або комуністичні) погляди чи загальнолюдське бачення, відігравали другорядну роль. Серед рятівників переважали особи, які були найближчими до тих, кого рятували, найсильніше пов’язані з ними емоційно, а отже – члени змішаних родин та родичі. Далі за списком – сусіди-приятелі, частіше українці старшого покоління, часто ті, хто рятував своїх ближніх з релігійних переконань, ставлячи принципи віри вище, ніж національна чи групова солідарність. Варто задуматися над фактом, що більш «помітними» є тут баптисти, штундисти[!Штундисти (або штундобаптисти) – секта, яка походить з німецького протестантизму, сформована в XIX ст. серед німецьких поселенців на півдні Росії. Популярна в середовищі російських i українських відступників від православ’я не лише в Росії, але також на Волині. Вона проголошувала засади пацифізму, майнової спільноти і духовної незалежності від влади. Її радикальна течія (т.зв. Духовна штунда) відкидала будь-які обряди та зовнішні прояви релігійних почуттів, а також таїнства й духовне лідерство. Молодоштундисти жили в ґмінах, якими управляло загальне зібрання віруючих. Пор. J. Tomasiewicz, Anarchizm świętej Rusi, „Inny Świat” 2002, № 2.!] чи свідки Ієгови, ніж, не до порівняння численніша, група православних (на Волині) і греко-католиків (у Галичині). Масштаб допомоги, яку надавали полякам, важко підрахувати. Сємашки зафіксували на Волині 242 випадки допомоги, яку надали полякам близько 350 українців (225 вказано по прізвищах), з яких 313 були вбиті.[!W. i E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 2, с. 1062–1063.!] В опрацьованому Євгеном Ружанським (передусім, на підставі матеріалів Товариства увіковічення жертв українських націоналістів та книжки Леона Карловича Людиновбивці й люди) списку українців, які допомагали полякам на Волині і в Східній Галичині, фігурує понад 700 осіб, у цьому близько 430 з ідентифікованими прізвищами.[!E. Różański, Nie każdy Ukrainiec... Автор у своєму зіставленні відзначив усі, навіть найдрібніші, згадки про випадки допомоги.!]

Інформацію на тему допомоги, зібрану в цій книжці, ми наводимо нижче у вигляді таблиці. Вона має оглядовий характер та дає приблизне поняття про масштаб і характер явища.

Таблиця. Статистика допомоги, яку українці надавали полякам

* * *

Кресова книга справедливих 1939–1945 є спробою в одному місці зібрати досі розкидану інформацію у цій сфері і, очевидно, не вичерпує питання. Було вирішено опублікувати цей попередній підсумок, значною мірою, робочого характеру, щоб усі зацікавлені цією темою могли віднестися до наведених матеріалів і приєднатися до роботи над створенням виправленого, повнішого переліку. Автор дякує д-р. Ґжеґожу Мотиці за критичне прочитання машинопису, а також проф. Роману Дроздові і ред. Марії Паньків за допомогу при зібранні матеріалів для додатку. Він звертається до читачів з проханням надсилати зауваження, спростування і уточнення, а також нові свідчення подібних випадків. Це звернення стосується також дослідників польсько-українського питання. Могло трапитися, що випадки, варті увіковічення, він мимоволі пропустив.

До книжки не увійшла певна партія переказів, цікавих, але без достатньої локалізації події. Тому проситься вказувати у свідченнях остаточні дані: