Френк Херберт - Месія Дюни

— Істота, котра весь свій вік втілювала в життя певне уявлення про неї, помре, але не стане антитезою цього уявлення, — продекламував Скителі.

— Не розумію, — ризикнув зізнатися Едрік.

— Сам себе вбив, — буркнула Превелебна Матір.

— Уважно мене вислухайте, Превелебна Матір, — попередив Скителі, удавшись до інтонації, яка означала: «Ти не сексуальний об’єкт, ніколи не була сексуальним об’єктом, не можеш бути сексуальним об’єктом».

Тлейлаксу почекав, доки вона повністю збагне його крикливі наголоси. Мусить безпомильно оцінити його наміри. Незважаючи на гнів, до її свідомості повинно дійти, що тлейлаксу, звичайно, не кинув би цього звинувачення, якби не знав ставлення Сестринства до людської селекції. А все-таки його слова містили грубу образу, зовсім нехарактерну для тлейлаксу.

Лагідно, використовуючи заспокійливі способи мовлення мірабгаса, Едрік спробував згладити напругу моменту:

— Скителі, ти казав, що ви продали нам Гайта, бо поділяли наші наміри з його використання.

— Едріку, мовчи, доки я не дам тобі дозволу говорити, — промовив Скителі. А коли гільдієр почав протестувати, Превелебна Матір гримнула:

— Заткнися, Едріку!

Гільдієр відступив у глибину свого акваріума, від хвилювання молотячи руками й ногами.

— Наші скороминущі емоції не стосуються розв’язання нашої спільної проблеми, — сказав Скителі. — Вони затьмарюють наш розум, бо єдиною належною емоцією є глибинний страх, що й привів нас сюди.

— Розуміємо, — відповіла Ірулан, глянувши на Превелебну Матір.

— Ви мусите збагнути небезпечні обмеження в нашому захисті, — вів далі Скителі. — Ясновидцеві не під силу те, чого він не може зрозуміти.

— Ти спритний, Скителі, — сказала Ірулан.

«Вона не сміє здогадатися, наскільки спритний, — подумав Скителі. — Коли все буде зроблено, ми матимемо свого підконтрольного Квізац Хадераха. Інші не матимуть нічого».

— Яким було походження вашого Квізац Хадераха? — спитала Превелебна Матір.

— Ми гралися з різними чистими есенціями, — відповів Скителі. — Чисте добро й чисте зло. Цілковитий негідник, котрий захоплюється лише терором і завданням болю, може бути доволі корисним в освітніх цілях.

— Чи старий барон Харконнен, дід нашого Імператора, не був витвором тлейлаксу? — спитала Ірулан.

— Ми до нього непричетні, — заперечив Скителі. — Але природа часто створює істот, так само згубних, як наші. Ми лише продукуємо їх в умовах, де можемо їх вивчати.

— Я не дозволю відсовувати й зневажати мене, — запротестував Едрік. — Хто приховує цю зустріч від…

— Бачите? — відповів Скителі. — Чиї найкращі рішення прикривають нас? Які рішення?

— Я хотів би обговорити спосіб передачі Гайта Імператорові, — наполягав Едрік. — Наскільки я розумію, Гайт керується старою мораллю, яку Атріди засвоїли на своїй рідній планеті. Гайт повинен полегшити Імператорові розширення моральних рамок, розмежування позитивних і негативних аспектів життя та релігії.

Скителі реготнув, переводячи доброзичливий погляд з одного свого компаньйона на іншого. Стара Превелебна Матір орудує своїми емоціями, як косар косою. Ірулан, недороблений витвір Бене Ґессерит, була добре натренована для завдання, але провалила його. Едрік був не більше (і не менше) як магічним знаряддям: йому під силу приховувати й відволікати. Наразі Едрік впав у понуру мовчанку, бо інші його ігнорували.

— Я правильно розумію, що цей Гайт повинен отруїти психіку Пола? — спитала Ірулан.

— Більшою чи меншою мірою, — відповів Скителі.

— А як же Квізарат?

— Потрібне лише легеньке зміщення акценту, зблиск емоцій, щоб заздрість перетворилася на ворожнечу.

— А ДАПТ?

— Вони гуртуються довкола прибутку.

— А інші владні угрупування?

— Одним запропонуємо назву уряду. Інших, менш могутніх, залучимо в ім’я моралі та прогресу. Наша опозиція помре через свої власні незгоди.

— Алія теж?

— Гайт — багатоцільовий гхола. Сестра Імператора досягла віку, коли вона може захопитися чарівним чоловіком, спеціально для цього призначеним. Її приваблять його мужність і здібності ментата.

Могіям дозволила своїм старим очам широко розплющитися.

— Гхола-ментат? Це небезпечний крок.

— Щоб бути точним, — промовила Ірулан, — ментат повинен мати точні дані. А якщо Пол попросить його сказати про справжню ціль нашого подарунка?

— Гайт скаже правду, — відповів Скителі. — Це не має ніякого значення.

— Так ви залишаєте Полові лазівку для порятунку? — поцікавилася Ірулан.

— Ментат! — пробурмотіла Могіям.

Скителі глянув на стару Превелебну Матір, помітивши древні фобії, що вплинули на її реакцію. Від часів Батлеріанського Джигаду, коли в більшій частині Всесвіту «мислячі машини» було знищено, комп’ютери викликали недовіру. Ці давні пристрасті впливали й на ставлення до людей-комп’ютерів.

— Мені не подобається, як ти смієшся, — тоном цілковитої щирості зненацька сказала Могіям, пильно дивлячись на Скителі.

— Я не надто задумуюся, що вам подобається. Але ми мусимо працювати разом. Усі ми це бачимо, — таким самим тоном відповів Скителі і, глянувши на гільдієра, запитав: — Хіба ж ні, Едріку?

— Твої уроки болісні, — сказав Едрік. — Припускаю, ти хотів ясно показати, що я не повинен протистояти спільним рішенням моїх колег по змові.

— Бачите, що він піддається навчанню, — прокоментував Скителі.

— Я бачу ще дещо, — ревнув Едрік. — Атріди мають монополію на прянощі. Я без них не можу провидіти майбутнє. Бене Ґессерит втратять своє правдочуття. У нас є запаси, але вони не безмежні. Меланж — це потужна валюта.

— Наша цивілізація має не тільки одну цю валюту, — відповів Скителі. — Інакше б упокоївся закон попиту й пропозиції.

— Сподіваєшся викрасти таємницю прянощів? — верескнула Могіям. — З його планети, яку пильнують оці божевільні фримени!

— Фримени — цивілізовані й освічені невігласи, — промовив Скителі. — Вони не безумці. Просто навчені вірити, а не знати. Вірою можна маніпулювати. Небезпечне лише знання.

— А що ж мені залишиться, щоб заснувати королівську династію? — спитала Ірулан.

Усі вони відчули жадане зобов’язання в її голосі, але ніхто, крім Едріка, не посміхнувся.

— Щось та й залишиться, — відповів Скителі.

— Це означає кінець Атрідів як правлячої сили, — промовив Едрік.

— Я спроможний уявити, що інші, менш обдаровані провидці, уже зробили це передбачення, — сказав Скителі. — Для них це мактуаб аль-маліх, як кажуть фримени.

— Написано сіллю, — переклала Ірулан.

І коли вона промовила це, Скителі зрозумів, що приготували для нього Бене Ґессерит — прекрасну розумну жінку, яка ніколи йому не належатиме. «Ну, гаразд, — подумав він, — можливо, скопіюю її для когось іншого».

***