Андрій Анатолійович Кокотюха - Таємниця підводного човна

— Чого це ти згадав про лиходійство? — здивувалася Галка.

— Бо я сам читав, та й історія свідчить: часто геній і лиходій вживаються в одній людині доволі тісно. Ви можете чітко сказати, яку мету могли мати подібні експерименти з гігантськими рибами? Для якої мети з риб виводять жахливих монстрів? Мовчите? А я готовий пояснити. Для цього треба хоча б знайти сліди цього підводного велетня.

— Ха! Шукай вітра в полі й слідів на воді! — реготнув Богдан.

Перш ніж відповісти, Данило повернувся лицем на північний захід. Так вони всі стояли, коли стежили за дивними пригодами на морі.

— Бачите? — показав перед собою.

— Обрій, — мовила Галка.

— Нічого не бачу, — признався Богдан.

— І не треба. Звідси не видно, — терпляче пояснив Данило, витяг руку перед собою. — Але те, що ми домовилися вважати підводним монстром чи просто гігантською рибою, прийшло звідти.

Палець, немов стрілка компаса, показав праворуч, тримаючись при цьому під певним кутом.

— Що з того? От любиш ти, Лановий, заморочити!

— Коротка пам’ять у вас. Забули, куди нам ходити заборонено? Точніше — не бажано, не рекомендовано? Он туди, в тому напрямку!

Там же стара бухта, корабельне кладовище! Звідти воно припливло, не інакше!

Не стримався Богдан — ляснув себе по лобі, реготнув щасливо. Так, ніби це він зробив відкриття, котре тепер виглядало простою дитячою загадкою з очевидним рішенням.

— Правильно! — вигукнув він. Супер! Ти голова, Данько! Де ще ховатися монстрам, як не на кладовищах? Хай навіть корабельних! Все, рулимо туди на розвідку!

Інакшої пропозиції Данило від Богдана й не чекав. Глянув на Галку — нічого не запитував, погляд прояснив усе без зайвих слів.

— Куди ви — туди я, — відрізала вона, зиркнула на страуса і виправилася: — Куди ви — туди й ми.

Не радилися довго, адже кримське сонце вже й так було в зеніті.

Рушили.

Розділ 6

Обов’язковий, який нагадає новим читачам про наших героїв та дещо пояснить

Поки Данило Лановий, Богдан Майстренко та Галка долають свій шлях, а за ними йде страус на ім’я Футбол, є час розказати, як і чому компанія наших давніх знайомих опинилася раптом у Криму, на березі Чорного моря.

Напевне, варто докладніше познайомити всіх тих читачів, які щойно до нас долучилися і не знайомі з попередніми пригодами Данька, Богдана та інших. Вам же, наші люб’язні постійні читачі, не варто швидко перегортати ці сторінки. Бо вам теж слід дізнатися щось важливе. Адже ви напевне чекаєте — ось зараз з-за рогу вибіжить гамірна ватага Льоньки Гайдамаки, до них приєднаються Варка Рудик з її клаповухим братом-близнюком Андрієм на прізвисько Вухо, а десь на теплому піску гріється, чекаючи на свій вихід, мудрий дід Гайдамака. Це ж його доречні поради раніше частенько допомагали нашим героям вийти з небезпечних ситуацій, а такі завжди виникають, коли шукаєш старовинні скарби.

Так-так, на момент, коли ви читаєте ці рядки, Данило з Богданом уже вважаються доками у цій справі. Якось знайшли скарб, закопаний козацьким полковником Іваном Лиховієм на Полтавщині. Іншим разом розгадали складну загадку, складену перед смертю інженером Михайлом Ружичем, побратимом легендарного народного героя Устима Кармалюка, — так знайшли, подолавши чималу відстань під землею, діамант рідкісної величини. Все це відбувалося з неабияким ризиком для життя хлопців. І всі небезпечні ситуації долали вони разом із Льонькою, Галкою та іншими друзями. Звісно, не кажучи вже про страуса — без прудкого твердодзьобого Футбола затримання озброєних злочинців просто не відбулося б.

Що ж сталося з численними друзями наших героїв? Де їхні старші товариші? Не хвилюйтеся — усі живі та здорові. Просто в плани Ланового-старшого, батька Данила, зовсім не входило цього разу збирати цілу гоп-компанію в одному місці. Йому не бракувало мороки й без них. Уже мав невеселий досвід: варто лишити дітей самих, як вони тут-таки встряють у такі халепи, де без міліції просто не розібратися. А зайвий раз мати справу з міліцією Лановому-старшому не хотілося. Адже його син і його друзі не якісь злочинці, просто діти, які ростуть. Допитливі діти, більше жодних гріхів за ними не водиться — якщо цікавість і допитливість вважати гріхом.

Не можна сказати, що Данило Лановий у компанії був лідером. Навпаки, його здібності часто брав під сумнів його кращий друг Богдан. Цей хлопчик, якого виховувала тільки мама, на якийсь час був відбився від рук настільки, що навіть потрапив до невеличкої вуличної банди. Щоправда, вчасно від неї відійшов, тут зовсім випадково допоміг Данило. І виявилися нові знайомі зовсім різними. Лановий добре грає в шахи, вчиться не на «відмінно», але стабільно — на «добре», багато читає, знає англійську мову. Майстренко до знайомства з Даньком читав дуже мало, можна сказати — не читав нічого, займався спортом, і то — вряди-годи, кидаючи гурток за гуртком, і всі на ньому ставили хрест. Лиш несподівана дружба врятувала хлопця від кривої стежки, це всі знайомі визнавали.

Звісно, поруч з Данилом Богдан теж виглядав серйозно, навіть під впливом друга почав братися за книжки, — та все ніяк не міг змиритися з тим, що коли збираються поруч Розум і Сила, на лідерство розумний чоловік може претендувати значно частіше, ніж фізично сильний. Ось і виникали між хлопцями суперечки на цьому грунті. І що старші вони ставали, то частіше сперечалися. Правда, здебільшого Богданові в багатьох ситуаціях врешті доводилося визнавати правоту Данила. І це, за великим рахунком, не могло не тиснути на хлопця, який теж хотів би зробити щось значне: вирішити складне завдання, прийняти важливе рішення, знайти прийнятний вихід з глухої ситуації, а не гупати головою в стіни.

А тут слушна нагода намалювалася — цього літа Лановий-старший вирішив зайнятися Кримом. Дотепер півострів його не цікавив. По-перше, тут без нього вистачало заробітчан, що організовують різні екскурсії. По-друге, репутація кримського узбережжя була не найкраща: сервіс поганий, ціни — високі, настрої населення — песимістичні, місцеві мешканці жадібні та злі, обстановка в цілому несприятлива. Ліпше вже показувати людям старовинні замки і водити їх горами.

Та недавно все для Данилового тата змінилоя з точністю до навпаки. Чому треба миритися з тим, що про Крим кажуть тільки догане? «Чому ця частина країни не може мати українських перспектив?» — так прямо й запитав Лановий-старший просто в прямому телевізійному ефірі на всю Україну. Довго питання не гуляло, відповідь не забарилася. Він отримав певні стартові кошти для власного амбітного туристичного проекту,