Холодна краса - Листівка, що мала залишитись анонімною назавжди, Холодна краса

Все почалось ідеально: випрасувані халати, легенький щоденний макіяж, зелене плаття, чорні ботфорти на ногах, знання в голові і непоганий настрій - в такому вигляді Дана переступила поріг аудиторії в якій проходила тестова частина іспиту.  

" Присідайте за цей комп'ютер"- сказала викладачка, вказуючи рукою на комп'ютер який знаходився біля вікна, за викладацьким столом. 

" За цей?" - здивовано перепитала студентка. 

"Саме так"- спокійним тоном промовила жінка. 

Пульс прискорюється, хвилювання наростає, усе пішло не за планом. Дана мала сидіти разом з Юлею, не для того, щоб списувати, а просто так було завжди, це начебто додавало впевненості.Але іншого вибору не має, потрібно виконувати і то вже не прохання, а наказ. 

"Може там хоча б шпаргалки якісь будуть за тим компом, або вже пройдені тести" - подумала дівчина розуміючи, що такого точно бути не може. 

 Десь через 20 хв в аудиторії пролунало : "Я вже завершила, 49 правильних" 

"Тихіше, не обов'язково всім присутнім чути який у вас результат" - відповіла, усміхаючись викладачка і записала результат у відомість. 

" Та нехай це чує цілий коледж, як треба то закричу про це прямо зараз" - ну це звісно не сказала, просто подумала. 

Далі розповідь веде власне студентка. 

Це був класний результат, не ідеальний, бо 49 правильних з 50, але генії також помиляються. Далі треба було написати дві задачі з рецептами і усна відповідь. Зайшла перша(на всіх екзаменах так роблю), витягнула питання, декілька тез на тему занотувала на папері і пішла відповідати.Говорила все, що знала трохи в впереміжку, але добре що не мовчала, розказала класифікацію тих антибіотиків, декілька представників, о тут цікавий момент кажу 

" Розводимо у 0,5 % новокаїні і вводимо внутрішньом'язово". 

"Нуу, зараз ми так не робимо, трохи змінилось в наказі"- каже викладачка і дивиться мені прямо в очі, в душу я б сказала 

По моєму виразу обличчя було напевно все зрозуміло, очі як п'ять копійок і просто завмерла, а в голові: " Що значить не робимо, а це як так вийшло, жінко та як у твої презентації було, так я і вивчила". 

 І вона розуміє що треба якось вирулити цю ситуацію: "Але ви сказали правильно, так, як ми вчили на парі". 

Ще пару речень я витягнула зі своєї голови і почала найпрекрасніші слова наймилозвучнішим голосом: "Все, здали" на цьому моменті можна було вже встати і піти, але мені треба конкретніше -  оцінку. ВІДМІННО. Останнє, що я почула і все як в тумані, вийшла з кабінету, зразу море питань від одногрупників, єдине що я сказала це радісно і голосно" в мене 10" і пішла з думкою що ви всі від мене хочете, інше розкажу потім, коли повернусь в реальність, бо літала в якихось хмарах. 

Вкінці заповнила залікові і пішла святкувати, випивши келих шампанського написала коротке повідомлення в групу з фарми"Дякую, що підтримували і вірили в нас" чи щось в тому роді, на яке була відповідь смайлик з сердечком, і більше нічого мені і не треба було тоді.